ВПЛИВ БІОЛОГІЧНОГО ПОДРАЗНИКА НА ВМІСТ ФЕРУМУ В КРОВІ ЦУЦЕНЯТ
DOI:
https://doi.org/10.37000/abbsl.2021.99.02Ключові слова:
цуценята, Ферум, біологічний подразник, імунітетАнотація
Будь-яка форма імунної активації впливає на витрату заліза в організмі і, як правило, призводить до зменшення вмісту заліза в плазмі крові. Метою наших досліджень було встановлення рівня Феруму в крові цуценят за введення біологічного подразника. В якості біологічного подразника використовували полівалентну вакцину (DHPPi, Nobivac). Проведеними дослідженнями встановлено, що вміст Феруму в крові цуценят до дії біологічного подразника знаходився в межах 92,35±5,7 ммоль/дм3. Описова статистика вмісту Феруму у крові цуценят через чотири тижні після дії біологічного подразника свідчить, що у 95 % цуценят вміст металу в крові знаходиться в межах 13,5-19,8 ммоль/дм3, причому у 68 % тварин його вміст не відрізняється більше ніж на 2,8 ммоль/дм3. Показник стандартної похибки середньої величини (SE=1,2) вказує на істотне зменшення варіабельності (у декілька разів) вмісту металу в межах популяції у кінці дослідного періоду.
Посилання
Abdelrahman M. Toxoplasmosis in man and animals. J. Chem. Environ. Health. Egypt, 2017. 3 (2). P.54-73.
Dubey J.P. Toxoplasmosis of Animals and Humans. 2nd ed. Boca Raton, FL: CRC Press, 2010. 340 p.
Dubey J.P, Lindsay D.S, Lappin M.R. Toxoplasmosis and other intestinal coccidial infections in cats and dogs. Vet Clin North Am Small Anim Pract. 2009, 39. P.1009–1034. DOI: https://doi.org/ 10.1016/j.cvsm.2009.08.001
Dubey J. , Moura L., Majumdar D., Sundar N., Velmurugan G. V., Kwok O., Kelly P., Krecek R., Su C. Isolation and characterization of viable Toxoplasma gondii isolates revealed possible high frequency of mixed infection in feral cats (Felis domesticus) from St Kitts. Parasitology. 2009. № 136 (6). P. 589-594.
Dubey J., Hemphill A., Calero-Bernal R., Schares G. Neosporosis in Animals. Boca Raton, FL: CRC Press,2017. 548p. DOI: https://doi.org/10.1201/9781315152561
Barrs V., Martin P., Beatty J. Antemortem diagnosis and treatment of toxoplasmosis in two cats on cyclosporin therapy. Aust Vet J, 2006. 84, P.30–35. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1751-0813.2006.tb13119.x
Patitucci A.N., Alley M.R., Jones B.R., Charleston W.A. Protozoa1 encephalomyelitis of dogs involving Neosporum caninum and Toxoplasma gondii in New Zealand. N Z Vet J.1997. 45. P.231–235. DOI: https://doi.org/10.1080/00480169.1997.36035
Dubey J.P, Carpenter J.L. Neonatal toxoplasmosis in littermate cats. J Am Vet Med Assoc. 1993. 203. P.1546–1549. DOI: https://doi.org/10.1177/030098589603300305
Dubey J.P., Carpenter J.L. Histologically confirmed clinical toxoplasmosis in cats: 100 cases (1952-1990). J Am Vet Med Assoc. 1993. 203. P.1556–1566.
Brennan A., Donahoe S., Beatty J., Belov K., Lindsay S., Briscoe K., et al. Comparison of genotypes of Toxoplasma gondii in domestic cats from Australia with latent infection or clinical toxoplasmosis. Vet Parasitol. 2016. 228. P.13–16. DOI: https://doi.org/ 10.1016/j.vetpar.2016.06.008
De Tommasi A., Morini M., Turba M., Otranto D., Bettini G. Hyperplastic cholangitis in a naturally Toxoplasma gondii-infected cat. Vet Q. 2014. 34. P.229–231. DOI: https://doi.org/ 10.1080/01652176.2014.978510
Peterson J., Willard M., Lees G., Lappin M., Dieringer T., Floyd E. Toxoplasmosis in two cats with inflammatory intestinal disease. J Am Vet Med Assoc. 1991. 99. P.473–476.
Галат В. Ф. Тропическая ветеринарная паразитология. К.: Вища школа. 1986. 272 с.
Галат В. Ф., Галат М. В., Суботенко Т. О. Toxoplasma gondii - опасный паразит. Научные записки Витебской академии ветеринарной медицины. Беларусь, 2013. Вип. 2. Ч. 1. С. 39-43. URL: http://www.vsavm.by/wp- content/uploads/2013/11/Uchenye-zapiski-t-51-v1-ch1.pdf
Галат М. В. Сучасні методи діагностики токсоплазмозу котів. Тваринництво України. 2015. № 1-2. С. 27-30.
