АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ У СОБАК: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, ФАКТОРИ ДОВКІЛЛЯ ТА РОЛЬ РАЦІОНУ ХАРЧУВАННЯ

Анотація

Атопічний дерматит (АД) — одне з найпоширеніших алергічних захворювань собак, поширеність якого невпинно зростає в усьому світі. За даними міжнародних ветеринарних мереж, частота алергій, зумовлених факторами навколишнього середовища, у собак збільшилась на 30–40% протягом останнього десятиліття. В Україні також спостерігається стрімке зростання кількості звернень до ветеринарних клінік із приводу свербежу, еритеми, алопецій та вторинних шкірних інфекцій, особливо серед декоративних порід. У роботі проведено огляд сучасних епідеміологічних даних, що свідчать: урбанізація, гіпергігієна, вплив забруднювачів довкілля, стрес і тип харчування відіграють провідну роль у розвитку АД. Порівняння українських та зарубіжних даних показало, що у міських регіонах України частота атопічного дерматиту сягає 12–15% серед усіх дерматологічних випадків. У країнах ЄС подібні тенденції пов’язують із зниженням мікробного різноманіття середовища та відривом тварин від природних мікробіотичних джерел. Встановлено, що надмірне використання побутової хімії, синтетичних покриттів і промислових кормів сприяє порушенню епідермального бар’єра та розвитку сенсибілізації. Натомість натуральне годування та контакт із природним середовищем чинять захисну дію, підтримуючи нормальний мікробіом кишечника і шкіри. У зарубіжних когортних дослідженнях підтверджено, що годування непереробленими продуктами у період лактації й раннього росту зменшує ризик алергій у потомства. Важливим аспектом є психоемоційний стан: доведено, що рівень кортизолу у шерсті атопічних собак вищий, ніж у здорових, і корелює з рівнем стресу власників. Це підкреслює взаємозв’язок між емоційним станом людини і тварини, що потребує подальших міждисциплінарних досліджень у межах концепції One Health. Окремо розглянуто роль антропогенних забруднювачів (твердих частинок, побутової хімії, мікропластику, тютюнового диму), які порушують бар’єрну функцію шкіри, змінюють мікробіом та індукують епігенетичні зміни.
Отже, підвищення поширеності АД у собак пов’язане з комплексним впливом урбанізації, харчових і стресових чинників та екологічного навантаження. В Україні необхідні системні проспективні дослідження, спрямовані на вивчення ролі експозому (exposome) і мікробіому у розвитку алергічних дерматитів, що стане основою для розробки національних профілактичних стратегій і рекомендацій для ветеринарних лікарів.