Аграрний вісник Причорномор'я

ДОСЛІДЖЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ЕКСТРАКТУ ВОДНОЇ РОСЛИНИ POTAMOGETON PERFOLIATUS НА ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИНАХ

2026-06-01T08:18:12+00:00

Рослини є цінним джерелом терапевтичних агентів та основ для синтетичних ліків. Визначення токсичності екстрактів водних рослин має вирішальне значення для забезпечення їх безпеки використання у фармакології, харчових технологіях та аквакультурі, оскільки вони можуть містити шкідливі ціанотоксини, виробляти фікотоксини або викликати алергію. Метою нашого дослідження було визначення параметрів гострої токсичності екстракту водної рослини Рдесника пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus) на лабораторних тваринах. В якості рослинного матеріалу використовували трав’янисту водну рослину Potamogeton perfoliatus, що було зібрано у червні 2025 року з озера Ялпуг в Одеській області. Токсикологічні дослідження на лабораторних тваринах (білі щури, миші) проводили загальноприйнятими методами. Тварини утримувались за оптимальних умов віварію: температура у приміщенні складала 18±2 °C, відносна вологість повітря (55±10) %, цикл освітлення «день–ніч» упродовж експерименту складав 12/12 год, а також було забезпечено 10-ти разову зміну об’єму повітря в кімнаті віварію за годину. У проведеному експериментальному дослідженні загибелі щурів та мишей не реєстрували, розрахувати LD 50oral екстракту водної рослини Potamogeton perfoliatus не вдалося, проте вочевидь вона буде більшою за 15000,0 мг/кг маси тіла. Тому на 15 добу експерименту мишей та щурів, яким вводили екстракту водної рослини Potamogeton perfoliatus у дозі 15000,0 мг/кг маси тіла, було піддано евтаназії та проведено патологоанатомічний розтин. Проведені нами патологоанатомічний розтини трупів щурів та мишей з метою виявлення змін в органах, на рівні токсичності, не встановив змін характерних для впливу токсичних речовин В існуючий науковій літературі практично відсутні дані, щодо фактів токсичності екстрактів водоростей та загибелі дослідних тварин внаслідок їх застосування. Дослідженням визначено, що екстракт водної рослини Potamogeton perfoliatus можна віднести до VI класу токсичності – речовини відносно нешкідливі (LD 50oral >15000,0 мг/кг маси тіла), а за ступенем небезпечності – до ІV класу – малонебезпечні речовини (LD 50oral >5000,0 мг/кг).

МОРФО-БІОХІМІЧНЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЕНДОМЕТРІЇ КОРІВ: ДИНАМІКА МЕТАБОЛІЧНИХ ТА ФЕРМЕНТНИХ ПРОФІЛІВ ПРОТЯГОМ ТЕЧОВОГО ЦИКЛУ

2026-06-01T08:44:36+00:00

Сучасний корпус наукової літератури, незважаючи на його глибину, не забезпечує комплексного та високороздільного картування морфологічної та гістологічної динаміки, що регулює формування ендометрію у плодів великої рогатої худоби, що значно ускладнює розробку прецизійних методів фізіологічної корекції та метаболічної стимуляції під час вагітності та формування плаценти. Ця відсутність систематичних даних особливо важлива для розуміння формування материнської плаценти під час фази еструсу, де структурна цілісність тканини визначає успіх усіх наступних репродуктивних стадій.
Складний процес гаметогенезу та одночасного дозрівання репродуктивних органів зумовлений інтенсивними реакціями трансамінування, що характеризуються значним підвищенням трансферазної активності, де цитоплазматично-мітохондріальна фракція відіграє функціонально домінуючу роль у підтримці клітинного енергетичного балансу. Аналітично важливо, що стадія еструсу діє як метаболічний каталізатор, запускаючи каскад активації тканинних ферментів та системних метаболічних сплесків, тоді як наступні фази гальмування та врівноваження визначаються компенсаторним зниженням цих біоенергетичних явищ для відновлення базального гомеостазу.
Сучасна репродуктивна біологія твердо встановила, що функціональний стан залозистих епітеліальних клітин матки та пов'язаних з ними стромальних компонентів характеризується глибокою гетерогенністю протягом усього естрального циклу, станом «динамічної нестабільності», який парадоксально необхідний для підтримки довгострокового тканинного гомеостазу. Дослідники висувають гіпотезу, що ця клітинна гетерогенність слугує еволюційною адаптацією, дозволяючи ендометрію швидко набирати резервні структурні одиниці у відповідь на мінливе гормональне середовище жіночого організму.
Близько в передовуляторний період морфометрична товщина ендометрію та епітелію яйцепроводів досягає свого фізіологічного зеніту, що зумовлено різким зростанням концентрації стероїдних гормонів, що стимулює епітелій шийки матки синтезувати та виділяти максимальні об'єми низьков'язкого слизу, збагаченого муцинами, глікопротеїнами та високомолекулярними білковими комплексами.
Наші ретельні емпіричні дослідження підтверджують, що фаза еструсу характеризується статистично значущим (p < 0,001) зростанням загального білка сироватки крові, яке збільшується на 7,6% порівняно з метеструсом та на 8,7% порівняно з проеструсом, що відображає масивне гіпертрофічне та проліферативне розширення міометрія та функціонального шару ендометрію.
Залозисті епітеліальні одиниці зазнають серії інтегрованих структурно-функціональних метаморфоз, де фаза проеструсу характеризується агресивною проліферацією та апікальним переміщенням запасів глікогену в маткових залозах. Тривалість цих клітинних зрушень суворо регулюється швидкістю дозрівання домінантного фолікула яєчника, що забезпечує точну синхронізацію між овуляцією та рецептивністю ендометрію. Застосування цих локалізованих метаболічних даних на макрорівні сприятиме суттєвому збільшенню показників відтворення стада, тим самим оптимізуючи економічну ефективність м'ясної та молочної промисловості за допомогою науково обґрунтованої моделі фізіологічного ремоделювання.

ГЕМАТОЛОГІЧНІ, ЦИТОМОРФОЛОГІЧНІ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ПРИ ЛІМФОМІ У СОБАКИ: ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

2026-06-01T09:20:03+00:00

Актуальність вивчення лімфоми у собак зумовлена високою частотою її виникнення, складністю ранньої діагностики та різноманіттям клінічних форм і перебігу. Встановлено, що лімфома у собак частіше діагностується у тварин старшої вікової групи, переважно після 7-ми річного віку. До розвитку даної патології більш схильні окремі породи собак, зокрема боксери, лабрадори, ротвейлери та німецькі вівчарки. Етіологія лімфоми у собак є мультифакторною і включає генетичну схильність, порушення імунної регуляції, вплив факторів навколишнього середовища, особливо хімічних та канцерогенних сполук. У статті наведено клінічний випадок лімфоми у метиса собаки віком 9 років. Клінічним обстеженням собаки встановлено відсутність апетиту, гіпертермію, симетричне збільшення привушних та підколінних лімфатичних вузлів, болючість черевної порожнини, апатію. З діагностичною метою було проведене лабораторне дослідження крові, за результатами якого виявлено зниження кількості еритроцитопенію до 5,36 Т/л, тромбоцитопені, та лейкоцитоз. При морфологічному дослідженні мазка периферичної крові було виявлено великі гранулярні лімфоцити, до 88 %. Біохімічним дослідженням сироватки крові встановлено гіпоальбумінемію, підвищення активності аланін амінотрансферази, зростання концентрації лужної фосфатази, що є ознакою вираженого гепатоцелюлярного або м’язового ушкодження, холестазу або індукції ферменту. Лактатдегідрогеназа підвищена у 2,1 раза, креатинкіназа підвищена до 399,5 ОД/л що може вказувати на активний цитоліз та тканинне ушкодження. Відмічали гіпокальціємію, яка може бути пов’язана з гіпоальбумінемією, і свідчить про порушення всмоктування або системний метаболічний дисбаланс. Ультрасонографічним дослідження встановлено, що підшлункова залоза містить множинні вогнищеві зміни, лімфопроліферативного або метастатичного походження, відзначається генералізована лімфаденопатія, що узгоджується з системним процесом, ймовірно неопластичного або інфекційно-реактивного характеру. Рентгенологічним обстеженням ознак метастатичного ураження органів грудної порожнини не виявлено. Під час проведення цитоморфологічного дослідження лімфатичного вузла виявлено виражене порушення нормальної архітектоніки лімфоїдної тканини з переважанням популяції атипових лімфоїдних клітин середнього та великого розміру з ознаками вираженої клітинної атипії. У частини клітин спостерігається підвищена ядерна щільність та ознаки активної проліферації, що відображає високий мітотичний потенціал пухлинної популяції, та є характерною для злоякісного лімфопроліферативного процесу. Сукупність отриманих даних мають практичну цінність для лікарів ветеринарної медицини, дані клінічного випадку надані з метою своєчасного встановлення діагнозу для подальшого лікування тварини.

АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ НАНОЧАСТИНОК СРІБЛА ЯК ЗАМІНИ СИНТЕТИЧНИХ АНТИБІОТИКІВ У ПТАХІВНИЦТВІ

2026-06-01T15:58:14+00:00

У цьому дослідженні досліджували антимікробні властивості наночастинок срібла (AgNPs) проти окремих грамнегативних та грампозитивних бактерій за допомогою методу дифузії в агарі Метод. AgNPs наносили в концентраціях від 10 до 50 ppm. Тетрациклін (45 ppm) служив позитивним контролем, а дистильована вода – негативним контролем. Для визначення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) пригнічення росту бактерій оцінювали спектрофотометрично, вимірюючи оптичну густину при 600 нм (OD₆₀₀). Статистичний аналіз проводили за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) з подальшим використанням багатодіапазонного тесту Дункана, зі значущістю, встановленою при P < 0,05.
Результати продемонстрували виражений антимікробний ефект AgNPs проти грамнегативних штамів Escherichia coli та Salmonella typhimurium. Усі протестовані концентрації (10–50 ppm) значно пригнічували ріст бактерій (P < 0,01), а найнижче значення МІК було визначено як 6,25 ppm, при якому значення OD₆₀₀ вказували на повне пригнічення проліферації клітин. На відміну від цього, AgNP не мали значного інгібуючого ефекту (P > 0,05) на ріст грампозитивних бактерій Lactobacillus acidophilus та Lactobacillus sp., що підкреслює селективний характер їхньої антимікробної активності.
Спостережувана селективність свідчить про те, що наночастинки срібла можуть ефективно впливати на патогенні грамнегативні бактерії, зберігаючи при цьому корисну молочнокислу мікрофлору. Це особливо актуально для птахівництва та ветеринарії, де підтримка збалансованої кишкової мікробіоти має вирішальне значення для здоров'я та продуктивності тварин. Крім того, сильна інгібуюча дія AgNP підтверджує їхній потенціал як природної та ефективної альтернативи звичайним синтетичним антибіотикам. Застосування AgNP у низьких, біологічно безпечних концентраціях може сприяти підвищенню біобезпеки, зниженню ризиків резистентності до антимікробних препаратів та покращенню мікробіологічної якості продуктів тваринного походження.
Загалом, отримані результати підкреслюють перспективність використання наночастинок срібла як багатофункціонального антимікробного засобу. Їх включення до кормових добавок, ветеринарних препаратів або протоколів біобезпеки може забезпечити інноваційну стратегію для зменшення використання антибіотиків, одночасно підтримуючи стале та орієнтоване на здоров'я тваринництво.

ВПЛИВ ПРОБІОТИЧНИХ ДОБАВОК НА ЯКІСТЬ ВОДИ В УМОВАХ ІНТЕНСИВНОГО РИБНИЦТВА

2026-06-02T08:14:36+00:00

Інтенсивний розвиток сучасного рибництва супроводжується зростанням антропогенного навантаження на водне середовище, що проявляється у накопиченні органічних речовин і токсичних азотовмісних сполук та погіршенні гідрохімічних показників води. Це негативно впливає на фізіологічний стан риб, їх продуктивність і стабільність функціонування рибогосподарських систем. У зв’язку з цим актуальним є пошук екологічно безпечних і ефективних методів регулювання якості води в умовах інтенсивного рибництва.
Метою роботи є узагальнення та системний аналіз наукових даних щодо впливу пробіотичних добавок на якість води та продуктивність інтенсивних систем рибництва. Дослідження виконано шляхом аналізу, порівняння та узагальнення результатів вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій, присвячених застосуванню пробіотичних мікроорганізмів у рибництві.
У результаті проведеного аналізу встановлено, що використання пробіотичних добавок сприяє зниженню концентрації амонійного азоту та нітритів у воді, стабілізації кислотно-лужної рівноваги та зменшенню органічного навантаження в інтенсивних рибогосподарських системах. Поліпшення гідрохімічних показників води супроводжується підвищенням виживаності риб, збільшенням середньодобових приростів маси та покращенням ефективності використання кормів.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання узагальнених результатів для обґрунтування доцільності застосування пробіотичних добавок у практиці інтенсивного рибництва з метою покращення якості води та підвищення продуктивності. Зроблено висновок, що пробіотики є перспективним біотехнологічним інструментом стабілізації водного середовища в аквакультурі.

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТКАНИННИХ КОМПОНЕНТІВ ОРГАНІВ УНІВЕРСАЛЬНОГО КРОВОТВОРЕННЯ ТА ІМУННОГО ЗАХИСТУ У ПЛОДІВ СВИНІ СВІЙСЬКОЇ

2026-06-02T08:43:25+00:00

Встановлені основні закономірності росту та розвитку тканинних компонентів органів універсального кровотворення та імунного захисту у плодів свині свійської. Визначений період трансформації гемопоезу, від мієлоїдного кровотворення печінки до універсального кровотворення кісткового мозку у плодів свині свійської. Гемопоетичні компоненти печінки мають найбільшу відносну площу в першій третині плідного періоду онтогенезу, та поступово до моменту народження практично зникають на тлі збільшення відносної площі строми та паренхіми печінки. Кровотворні компоненти печінки анатомічно представлені у вигляді гемопоетичних острівців, які зосереджені між балками гематоцитів в тісному взаємозв'язку з судинами мікроциркуляторного русла. Особливості гемопоезу в кістках скелета плодів свині свійської, також характеризуються специфічною трансформацією, поступовим збільшенням відносної площі кровотворного мозку та кісткової тканини в кістках скелета плодів, та поступовим зменшенням відносної площі хрящової тканини. Таким чином, максимальна відносна площа кісткового мозку серед кісток осьового скелета спостерігається в 3-му сегменті грудної клітини та 5-ій реберній кістці, а серед кісток скелета кінцівок в стегновій та плесновій кістках. Кістковий мозок має певні морфологічні особливості розташування в основних осередках окостеніння кісток осьового скелета та скелета кінцівок, та характеризується формуванням його двох основних форм: острівцевої - розташування кісткового мозку характерно для плодів першої половини плідного періоду онтогенезу, а острівцево-дифузна - для плодів другої половини пренатального розвитку. Розвиток додаткових осередків окостеніння характерний тільки для кісток скелета кінцівок в плодів свині свійської наприкінці плідного періоду, де відносна маса кісткового мозку розташована в незначній кількості у вигляді невеликих скупчення гемопоетичних острівців.

ДІАГНОСТИЧНИЙ ПІДХІД У ЛІКУВАННІ ОТОДЕКТОЗУ КОТІВ

2026-06-02T08:54:24+00:00

Отит є багатофакторним захворюванням, що суттєво ускладнює його лікування. Поширеною клінічною помилкою є фокусування виключно на терапії наявної інфекції, у той час як ефективний контроль хронічного отиту можливий лише за умови комплексного підходу, який враховує всі етіологічні та супутні чинники. Дослідження проводили восени 2025 року на базі наукової лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та клініки ветеринарної медицини «Max Vet» (м. Полтава). У межах діяльності клініки здійснювали дослідження безпритульних тварин у рамках проєкту «KISHKA», що реалізується за підтримки ТОВ «Чотири лапи Україна», представника міжнародного благодійного фонду Four Paws International. Метою роботи було оцінити ефективність сучасних препаратів при лікуванні котів, хворих на отодектоз, ускладнений стафілококовою інфекцією. Комплексна діагностика включала клінічний огляд, отоскопію та відбір зіскрібків із вушних раковин. Для повної оцінки стану тварини обов’язково оглядали зовнішній слуховий прохід, проводили отоскопію, оцінювали стан барабанної перетинки та виключали можливі ускладнення. Основним методом виявлення збудників отиту та оцінки ефективності лікування була мікроскопія. Екстенсивність інвазії становила 42,19 %. Інвазованим тваринам призначали терапію з урахуванням чутливості Staphylococcus aureus до антибіотиків, використовуючи препарати Орідерміл (Vetoquinol, Франція) та Отігель (Arterium, Україна). Випробувані препарати задавали тваринам упродовж 10 днів із подальшим контролем результатів. За результатами досліджень встановлено, що обидва препарати забезпечували 100,00 % ефективність на 31-шу добу лікування. При цьому найкоротший період одужання – 14 діб – спостерігали у групі застосування препарату Орідерміл. Оцінка стану здоров’я вільно гуляючих бездомних котів є важливою не лише для покращення їхнього добробуту, але й для отримання значущих даних щодо регіональних патогенів та поширених захворювань.

ПЕРЕДПОСІВНА ОБРОБКА БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

2026-06-02T09:12:45+00:00

Мета. Розробити оптимальний спосіб передпосівної обробки патологічного матеріалу при дослідженні на туберкульоз, який максимально забезпечує збереження життєздатності мікобактерій і високу їх висіваємість на поживному середовищі, а також стерильність висівів. Методи. Культуральний, бактеріологічний, патологоанатомічний. Результати. На підставі проведених досліджень було встановлено, що при використанні в якості деконтамінуючої речовини розчину мурашиної кислоти в концентрації 0,25 % за експозиції 15 хвилин виявляли ріст культур в 100 % висіяних пробірок за відсутності росту нецільової мікрофлори. Чистоту виділених культур було підтверджено шляхом мікроскопії мазків, пофарбованих за методом Циля-Нільсена. За меншої концентрації мурашиної кислоти (0,2 %) при передпосівній обробці патологічного матеріалу у 10-50 % пробірок спостерігали контамінацію посівів. Збільшення концентрації мурашиної кислоти до 0,5 % суттєво пригнічувало ріст культур мікобактерій за відсутності контамінації висівів секундарною мікрофлорою. Практична цінність. Запропонований спосіб передпосівної обробки патологічного матеріалу може бути використаний у практиці ветеринарних лабораторій для підвищення ефективності бактеріологічної діагностики туберкульозу. Його застосування забезпечує отримання чистих культур мікобактерій у коротші терміни, підвищує достовірність результатів досліджень, зменшує ризик контамінації посівів та дозволяє своєчасно встановлювати діагноз і проводити оздоровчі заходи у тваринницьких господарствах. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать, що використання запропонованого способу передпосівної обробки патологічного матеріалу 0,25 % розчином мурашиної кислоти за експозиції 15 хвилин забезпечує стовідсоткову висіваємість культур мікобактерій на поживному середовищі за відсутності росту нецільової мікрофлори.

ДЕЯКІ ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗА БАБЕЗІОЗУ СОБАК ПІД ЧАС АНЕМІЇ

2026-06-02T09:44:03+00:00

У роботі досліджено особливості взаємозв’язків між маркерами запалення та імунологічної реактивності і морфологічними показниками крові у собак за умов появи анемічного синдрому при наявності бабезій у мазках крові. Актуальність проблеми зумовлена пошуком додаткових джерел доклінічного виявлення метаболічних порушень у тварин, що дозволяють прогнозувати можливі ускладнення і запланувати вчасно провести корекцію лікування. У ветеринарній медицині застосовуються розрахунки співвідношення тромбоцитів і окремих класів лейкоцитів з метою одержати більш повне уявлення щодо стану тварин за різної патології. У досліджені використано зразки крові собак одержані на автоматичному гематологічному аналізаторі з подальшим використанням формул для розрахунку індексів. Одержано значення співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів, лімфоцитів до моноцитів, нейтрофілів до моноцитів, співвідношення тромбоцитів до лімфоцитів, тромбоцитів до нейтрофілів, а також комплексні індекси - системного імунозапального процесу, хронічного запалення, системної запальної відповіді, агрегований індекс системного запалення. Взаємозв’язок між розрахованими індексами і показниками крові визначали за коефіцієнтом кореляції. За умов анемії виявлена кореляція індексу системного імунозапального процесу із значеннями гемоглобіну +0,592, гематокриту +0,554 і еритроцитів +0,521, а також у індексу співвідношення тромбоцитів до лімфоцитів із вмістом гемоглобіну +0,521. Отримані дані підтверджують доцільність використання лейкоцитарних і тромбоцитарних індексів крові для оцінки поточного стану здоров’я собак і прогнозування можливих ускладнень.

КОМПЛЕКСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ УТРИМАННЯ ТА ГОДІВЛІ, КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КОРІВ ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

2026-06-08T07:53:27+00:00

Аналізуючи параметри мікроклімату, а саме освітленість приміщень, яка в середньому у корівниках коливалась від 29±2,3 до 43,0±3,8 люкс, за норми 150-200, її можна чітко по՚вязати з проявом метаболічних порушень у корів через патогенетичні механізми впливу дефіциту ультрафіолету на синтез активних метаболітів вітаміну D.
Деякі показники кормів не відповідали встановленим нормам. Зокрема, рН кукурудзяного силосу становила 3,6 за норми для І та ІІ класів 3,8–4,3, для ІІІ класу – 3,8–4,5 відповідно; вміст молочної кислоти становить 56% за норми для III класу не менше 60%. Вміст сухої речовини у сінажі становив 38,2 % за норми III класу 40–55 %.
Основна кількість інфузорій у пробах вмісту рубця дослідних тварин за безприв’язної технології утримання, мала дрібний розмір та не відповідала фізіологічним нормам, рухливість їх становила 4–5 балів. Дані результати свідчать про патології передшлунків, порушення травлення, як наслідок – метаболічні розлади. Це підтверджується результатами кількісного дослідження інфузорій. Так, у корів відзначалося 91,15±12,67 тис. інфузорій в 1 мл. Це мало порівняно з нормальними значеннями.
З’ясовано, що показники вмісту рубця вказують на зниження його рН та кількості інфузорій, що чітко корелює із проявом метаболічних порушень у корів. Відповідно, розвиток ацидозу, порушує роботу шлунково-кишкового тракту та сприяє розвитку кето-ацидотичних станів з різким проявом порушення кальцій-фосфорного обміну, засвоєння вітамінів різних груп і прояву у корів різних форм поліморбідної патології.
Майже у всіх пробах сечі виявлено білок (протеїнурія). Аналогічну картину спостерігали і щодо білірубіну та уробіліногену. Найбільший рівень білірубіну відзначали у групи корів за безприв’язної технології утримання – 6,48±0,78 ммоль/л ( P ≤0,005), що свідчить про можливу гемолітичну анемію та токсичний гепатит. Досліджувані тварини відрізнялися достовірно підвищеним вмістом кетонових тіл у сечі – до 0,35±0,03 ммоль/л (P≤0,05 ), що є свідченням кетозу. Такі результати вказують на прояв поліморбідної патології в організмі високопродуктивних корів голштинської породи.
Отримані результати вказують на те, що більшість тварин відчувають ацидотичний стан, викликаний підвищеною кількістю крохмалю в раціоні та нестачею структурної клітковини. Це підтверджується вірогідно низьким значенням рН калу – 6,32±0,23 (Р ≤0,005), а також низьким середнім балом оцінки калу – 2,3±0,2 (Р ≤0,005).
Аналіз причин вибраковування, проведений у господарстві, показав, що середня тривалість продуктивного господарського використання корів складала 3,3 лактації, що зумовлено передчасним вибраковуванням тварин зі стада. Рорушення обміну речовин є основою передчасного вибраковування. Як наслідок, головні причини вибраковування – гінекологічні захворювання (28,4%), хвороби вим’я (17,8%), травної системи (15%), хвороби кінцівок (13,2%), зміщення сичуга (7,8%), хвороби дихальної системи (6,1%), захворювання печінки (4,8%), патологічні роди (3,9 ), синдром Довнера та інші післяродові ускладнення (2,8 %).

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ХАРЧОВОЇ СИРОВИНИ В УМОВАХ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ВИМОГАМИ ЄС

2026-06-08T08:21:02+00:00

Актуальність. Удосконалення методів лабораторного контролю якості харчової сировини набуває особливого значення в умовах гармонізації законодавства України з вимогами Європейського Союзу, оскільки сучасна система контролю має забезпечувати не лише виявлення окремих відхилень, а й аналітичну точність, відтворюваність, оперативність та регуляторну придатність результатів. Актуальність проблеми посилюється складністю самої харчової сировини як об’єкта контролю, для якого характерне поєднання мікробіологічних, токсикологічних та хімічних ризиків.
Мета дослідження. Вивчити сучасний стан удосконалення методів лабораторного контролю якості харчової сировини в умовах гармонізації законодавства України з вимогами ЄС.
Методи аналізу. Застосовано бібліографічний, аналітичний, порівняльний та узагальнювальний методи. Проведено систематизацію сучасних наукових публікацій, присвячених мікробіологічним, молекулярним, хромато-мас-спектрометричним та мультизалишковим підходам до контролю харчової сировини, а також оцінено їх значення для адаптації національної лабораторної практики до європейських вимог.
Отримані результати. Встановлено, що сучасне удосконалення лабораторного контролю відбувається за трьома ключовими напрямами: розширення багатокомпонентності аналізу, впровадження регуляторно валідованих методів та інтеграція лабораторного результату до системи офіційного ризик-орієнтованого контролю. Показано, що у сфері мікробіологічного контролю відбувається перехід від переважно класичних культуральних схем до швидких молекулярних та сенсорних методів, які скорочують тривалість аналізу та підвищують оперативність реагування. У токсикологічному та хімічному сегментах визначено різке зростання аналітичної місткості методів, що дало змогу одночасно контролювати широкий спектр мікотоксинів, пестицидів, антибіотиків, біоцидів та ветеринарних препаратів у різних типах сировини. Водночас виявлено, що поруч із технологічним прогресом зберігаються проблеми міжлабораторної уніфікації, стандартизації інтерпретації багатокомпонентних результатів, подолання матричних ефектів та широкого впровадження високотехнологічних платформ у рутинну практику.
Практична цінність роботи. Практична цінність полягає в узагальненні сучасних напрямів модернізації лабораторного контролю харчової сировини та визначення тих методичних підходів, які є найперспективнішими для впровадження в національну систему офіційного контролю в умовах гармонізації з вимогами ЄС.
Висновки. Удосконалення лабораторного контролю якості харчової сировини слід розглядати як перехід до комплексного, стандартизованого та регуляторно сумісного аналізу. Основними результатами такого удосконалення є підвищення аналітичної місткості методів, скорочення часу отримання результатів, розширення спектру контрольованих контамінантів та наближення лабораторної практики до європейської моделі офіційного контролю. Водночас подальше розвиток цієї сфери потребує уніфікації методик, зміцнення міжлабораторної валідації та підвищення доступності високотехнологічного аналітичного обладнання.

ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ БЕТОНУ, ЩО ТВЕРДНЕ, З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

2026-06-08T09:06:16+00:00

У роботі представлено результати дослідження комплексного впливу технологічних чинників на процес тверднення бетону з урахуванням специфічних експлуатаційних потреб об’єктів агропромислового комплексу. Проаналізовано вплив складу бетонної суміші, водоцементного співвідношення, виду цементу, добавок, режимів ущільнення та умов тверднення на формування фізико-механічних характеристик матеріалу. Особливу увагу приділено забезпеченню довговічності, тріщиностійкості, волого- та хімічної стійкості бетону в середовищах, характерних для сільськогосподарського виробництва (підвищена вологість, агресивні органічні речовини, температурні коливання). Визначено оптимальні технологічні параметри виготовлення і догляду за бетоном, що дозволяють підвищити його експлуатаційну надійність та економічну ефективність застосування в спорудах агропромислового призначення. Отримані результати можуть бути використані при проєктуванні та зведенні виробничих, складських і інженерних об’єктів АПК.

ВПЛИВ ТРИВАЛИХ ПОРУШЕНЬ ГОДІВЛІ ТА УТРИМАННЯ НА ОБМІН РЕЧОВИН І РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я КОРІВ

2026-06-08T09:19:12+00:00

Метою дослідження було визначити впливу тривалих порушень годівлі та утримання на метаболічний статус і репродуктивне здоров’я високопродуктивних молочних корів у транзитний період. Дослідження проведено на фермі СВК «Ладиги» (Хмельницька область, Україна) у два послідовні періоди: контрольний (15.01–15.04.2025) та дослідний (16.04–15.07.2025) після впровадження комплексу корекційних заходів у системі годівлі й менеджменту. У контрольний період встановлено високий рівень метаболічних та акушерсько-гінекологічних патологій: кетоз – 42,4 %, ацидоз – 67,2 %, метрит – 34,5 %, затримка посліду – 13,2 %, гіпокальціємія – 7,9 %. Біохімічні дослідження крові виявили ознаки білкової недостатності, порушення енергетичного обміну, ураження печінки та дефіцит кальцію й фосфору. Запроваджені зміни включали оптимізацію групування тварин, переведення у пізній сухостій на 264-й день тільності, виключення спиртової барди, заміну соєвого шроту на макуху, введення мінеральних буферів і використання вітамінно-мінеральних преміксів. Після корекції частота кетозу знизилася до 18,2 %, ацидозу – до 32,5 %, метриту – до 24,6 %, затримки посліду – до 9,5 %, гіпокальціємії – до 3,2 %. Біохімічний профіль крові підтвердив нормалізацію білкового, енергетичного й мінерального обміну. Додатково відзначено зростання середньодобових надоїв з 24,3 до 28,9 л, покращення якісних показників молока та підвищення ефективності першого осіменіння з 27 % до 42 %. Результати дослідження доводять, що системна оптимізація годівлі та менеджменту у транзитний період є дієвим інструментом профілактики метаболічних захворювань, підвищення продуктивності та поліпшення відтворної функції молочних корів у промислових умовах.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРАНСКУТАННОЇ МІКРОТОКОВОЇ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ НЕЙРОГЕННОГО ГІПЕРТОНУСУ СФІНКТЕРА СЕЧОВОГО МІХУРА У СОБАК З ТРАВМАМИ ХРЕБТА

2026-06-08T09:39:01+00:00

Метою роботи є встановлення й оцінка єфективності впливу паравертебральної мікроєлектричної стимуляції нервових волокон на можливість нормалізації тонусу сфінктера сечового міхура при нейрогенному гіпертонусі сфінктера сечового міхура у собак ,що зазнали травм хребта та мають компресійне ураження спинного мозку.
Порушення функції сечового міхура та нижніх сечовивідних шляхів є одним з найбільш розповсюджених ускладнень при травмах хребта та відповідно спинного мозку. При дії травмуючого компонента виникає компресія тканин спинного мозку що тягне за собою порушення провідниковості передачі нервового імпульсу в дузі центральна нервовова ситема - переферична нервова система,внаслідок чого виникає порушення регуляціїї акту сечовипускання.
Цей патологічний стан має назву нейрогенний сечовий міхур, тобто порушення сечовипускання (гіпотонус або гіпертонус сечового міхура або його частин) спровоковане хворобами центральної та переферичної нервової системи. Гіпертонус сфінктера сечового міхура викликає затримку або повну неможливість відведення сечі при неможливості мануального відведення сечі, перенаповнення та перерозтягнення сечового міхура , в результаті чого можуть виникати бактеріальні цистити, відслойки слизової оболонки сечового міхура, травми стінки сечового міхура. Ці ускладнення можуть приводити до гострих станів тварини та навіть до летальних випадків. Альтернативним або допоміжним методом коррекції таких станів може бути застосування мікроєлектричної стимуляції нервових закінчень в області хребців S1-S3. Єлектроди встановлюються паравертебрально в крижовому відділі хребта або в каудальному кінці поперекового відділу хребта. Для дослідження було взято 20 тварин з компресією спинного мозку та гіпертонусом сечового міхура,розділено на піддослідну та контрольну групу порівну. Під час досліджження було виявлено,що паравертебральна транскутанна міостимуляція має позитивний вплив на контрольовану регуляцію роботи сечового міхура та самостійне сечовипускання.

СТАН РАДІАЦІЙНОГО ФОНУ ТА ВМІСТ 137CS У КОРМАХ КОРІВ ЗАМІСЬКОГО КОМПЛЕКСУ «ЕКОЛАНДІЯ»

2026-06-08T14:54:57+00:00

У статті наведено результати дослідження рівнів радіаційної безпеки на території заміського комплексу «Еколандія». Впродовж липня 2025 року проведено вимірювання потужності дози гамма-випромінювання в повітрі (радіаційного фону) на території приміщень де утримувалася велика рогата худоба, в складському приміщенні для зберігання грубих кормів, силосній траншеї, а також на пасовищах. За результатами досліджень встановлено, що потужність поглиненої дози гамма-випромінювання в повітрі корівника знаходилася в межах від 0,09±0,01 до 0,16±0,01 мкЗв/год, телятника – від 0,08±0,01 до 0,14±0,02 мкЗв/год, складського приміщенні для зберігання сіна – від 0,07±0,01 до 0,11±0,01 мкЗв/год, силосній траншеї – від 0,07±0,01 до 0,14±0,01 мкЗв/год, пасовища – від 0,09±0,01 до 0,12±0,01 мкЗв/год відповідно. Отримані показники потужності поглиненої дози гамма-випромінення в повітрі не перевищують допустимих значень згідно до «Норм радіаційної безпеки України». Згідно даних спектрометричного аналізу кормів (сіно, силос, зелена маса з пасовищ) встановлено відсутність накопичення цезію-137 у дослідних зразках. Результати дослідження підтверджують безпечність заміського комплексу «Еколандія» з точки зору радіаційної безпеки.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ КОМБІКОРМІВ ПРИ ЇХ ЗБЕРІГАННІ

2026-06-10T12:05:02+00:00

Забезпечення належного зберігання кормових запасів для великої рогатої худоби є ключовим чинником успішного ведення фермерського господарства. Від цього залежить як здоров'я тварин, так і продуктивність ферми. Грамотно організоване зберігання кормів дозволяє зберегти їхні поживні властивості, запобігти втратам якості та створити стабільну основу для сталого розвитку фермерського бізнесу. Тривалість зберігання кормів суттєво впливає на їхню якість і поживний вміст. З часом корми зазнають природної деградації, що негативно відображається на їхній здатності забезпечувати належний розвиток і здоров'я худоби. Однією з причин цього є процес окислення ліпідів, унаслідок якого утворюються вільні жирові кислоти. Ці речовини не лише знижують енергетичну цінність кормів, а й додають їм неприємного смаку, що може вплинути на готовність тварин до їх споживання. Крім того, вітамінні компоненти, особливо ті, які чутливі до світла та кисню, поступово втрачають свою активність. Білкові структури також з часом розпадаються, що призводить до дефіциту важливих амінокислот, це основи для формування м’язової маси та підтримки життєдіяльності худоби. Зростання глобального попиту на продукти тваринного походження, такі як м'ясо, молочна продукція та яйця, стимулює розширення тваринницького сектору, що вимагає збільшення кількості поголів'я худоби. Це, в свою чергу, підвищує потребу в кормах для тварин, де особливий акцент ставиться на їхній високу якість і безпечність. В матеріалах даної роботи розглянуті питання впливу дії сухого синтетичного консерванту на органолиптчний показник якості розсипного комбікорму який зберігається до його застосування.

ВІРУСНА ГЕМОРАГІЧНА ХВОРОБА КРОЛІВ: ВІД ЕПІЗООТИЧНИХ ВИКЛИКІВ ДО ЕФЕКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ КОНТРОЛЮ

2026-06-10T12:16:58+00:00

У статті узагальнено сучасні наукові дані щодо вірусної геморагічної хвороби кролів як однієї з найбільш небезпечних інфекцій у кролівництві. Проаналізовано історію відкриття та глобального поширення збудника, особливості його еволюції, генетичної мінливості та формування нових варіантів, зокрема RHDV2 (GI.2). Розглянуто етіологічні та молекулярно-біологічні характеристики вірусу, механізми його патогенності та взаємодії з імунною системою організму.
Особливу увагу приділено епізоотологічним аспектам інфекції, включаючи роль різних шляхів передачі, факторів середовища та механічних переносників, зокрема комах, у поширенні вірусу. Висвітлено особливості патогенезу, клінічних форм та вікової чутливості тварин залежно від генотипу збудника. Проведено аналіз сучасних методів діагностики, зокрема молекулярно-біологічних технологій, що забезпечують високу чутливість і специфічність виявлення вірусу.
У роботі здійснено порівняльну характеристику вірусної геморагічної хвороби кролів і міксоматозу, визначено їх спільні та відмінні риси. Оцінено економічні наслідки інфекції, включаючи прямі та опосередковані збитки, а також вплив на популяційну динаміку тварин і екосистеми.
Проаналізовано сучасні стратегії контролю захворювання, що базуються на поєднанні вакцинації, біобезпеки, лабораторної діагностики та епізоотичного моніторингу. Визначено основні сучасні виклики, пов’язані з еволюцією вірусу, його глобальним поширенням, міжвидовими переходами та обмеженою ефективністю існуючих вакцин. Окреслено перспективні напрями подальших досліджень і вдосконалення систем контролю інфекції.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНІЧНОГО БІЛКОВОГО КОНЦЕНТРАТУ ПРИ ГОДІВЛІ ПЕРЕПЕЛІВ

2026-06-10T17:31:48+00:00

Висвітлено питання використання екологічно безпечного органічного концентрату в годівлі перепелів. Практичне значення дослідження полягає у впровадженні в раціони птиці органічного концентрату, виготовленого на основі переробленого та знезараженого посліду.
Одним із ключових напрямів підвищення повноцінності та доступності комбікормів для птиці є пошук імпортозамінних кормів і кормових добавок, отриманих із нетрадиційної сировини, придатної для використання у птахівництві.
У зв’язку з цим метою дослідження стало вивчення ефективності застосування органічної білкової добавки в годівлі перепелів. Експеримент проведено на перепелах породи «Фараон» в умовах птахофабрики «Агроцентр».
Встановлено, що введення кормової добавки в кількості 5,0 % та 10,0 % від маси комбікорму не впливало негативно на рівень його споживання. Згодовування комбікорму з вмістом 5,0 % білкового концентрату забезпечило підвищення продуктивності перепелів другої дослідної групи на 14,2 % порівняно з контрольною групою. Водночас у третій дослідній групі, де частка концентрату становила 10,0 %, показники продуктивності були нижчими, ніж у контролі.
Найвищі показники несучості (як на початкову, так і на середню несучку) зафіксовано у другій дослідній групі. Перепели третьої групи поступалися за цими показниками другій, проте перевищували контрольну групу. Подібна тенденція спостерігалася і щодо витрат корму на одиницю продукції. Найменші витрати корму на 1 кг яйцемаси встановлено у перепелів другої групи – 3,38 кг, що на 7,4 % менше порівняно з контрольною групою.
Застосування органічного білкового концентрату на основі сухого пташиного посліду є перспективним, екологічно чистим і економічно вигідним. Його додавання до раціонів перепілок у обсязі 5 % збільшує продуктивність, покращує якість яєць і зменшує витрати кормів, що дає змогу рекомендувати цю добавку для практичного використання у птахівництві.

ОЦІНКА ВПЛИВУ БІОПРЕПАРАТА «СПХ-С» НА ПОКРАЩЕННЯ СИРОПРИДАТНОСТІ МОЛОКА ДЛЯ СИРОВАРІННЯ

2026-06-11T09:03:04+00:00

Відповідно до вимог ДСТУ 3662:2018, молочна сировина має відповідати не нижче першому ґатунку, однак при його оцінці недостатньо враховують таку технологічну властивість, як сиропридатність. Формування не м’яких пружних, а згустків під дією заквасок і молокозсідальних ферментів призводить до нестабільної якості сичужних сирів щодо вимог викладених в ДСТУ 6003:2008. Встановлено, що дія фільтратів має дозозалежний характер. За низьких концентрацій (0,1–0,4%) формувався якісний, відносно твердий пружний згусток; при 0,5 - 1,5% спостерігалася активація мікробіологічних процесів і варіабельність структури; при 2,0 - 3,0%, - посилення газоутворення та погіршення структури. Сирно - сироваткові фільтрати забезпечували стабільніший згусток і активніший розвиток заквашувальної мікрофлори, порівняно із сирно - водними.
Підтверджено ефективність біопрепарату «СПХ-С» у покращенні технологічних властивостей молока та якості сичужних сирів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ РАННЬОГО ВИПОЮВАННЯ ТА АМІНОКИСЛОТНОГО ЖИВЛЕННЯ У ВИРОЩУВАННІ КУРЧАТ-БРОЙЛЕРІВ

2026-06-11T09:10:35+00:00

Проведено дослідження з оцінки впливу застосування раціонів з підвищеною концентрацією треоніну і метіоніну у поєднанні з випоюванням у перші дні життя на збереженість поголів’я курчат-бройлерів.
Відповідно до схеми досліджень було сформовано чотири групи по 30 голів у кожній.
Контрольна група споживала основний раціон (ОР) – повнораціонний розсипний комбікорм без застосування випоювання.
Птахам 2 – дослідної групи було підвищено концентрацію треоніну і метіоніну на 0,1 %, курчата-бройлери 3 - дослідної групи в період з 1-4 день отримували розчин енроксилу + глюкозу, 5-11 – Трі-Сол, 12-14 день трисульфон, 4 – дослідної раціон з підвищеною концентрацією треоніну і метіоніну в поєднанні з випоюванням.
Основою для комбікорму для всіх груп слугували: макуха соєва – 30 %, пшениця – 30 %, кукурудза – 30 %, ячмінь – 3 %, соняшникова олія – 2 %, інші кормові матеріали та добавки – 5 %. Забезпечення потреби птиці в мікроелементах, вітамінах та інших біологічно активних речовинах здійснювали шляхом введення до раціону 0,5 % преміксу, призначеного для для бройлерної птиці.
Відповідно до результатів досліджень, найвищі показники збереженості та живої маси спостерігались у птахів 4 - дослідної групи, у комбікормах якої рівень треоніну і метіоніну було збільшено на 0,1 %, а також застосовували раннє випоювання.

СИНЕРГІЯ СЕЗОННИХ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВІДТВОРЮВАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СВИНОМАТОК

2026-06-11T11:28:09+00:00

У статті наведено результати досліджень щодо встановлення особливостей взаємодії сезонних і технологічних факторів у формуванні відтворювальної ефективності свиноматок в умовах промислової технології виробництва свинини. Метою роботи було оцінити вплив тривалості лактації, сезону року та репродуктивного циклу свиноматок на основні відтворювальні ознаки приплоду. Дослідження проводили протягом 2024–2026 рр. в умовах СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Миколаївської області на помісних свиноматках великої білої породи та ландрас. Для оцінки сили впливу досліджуваних факторів застосовували трифакторний дисперсійний аналіз із використанням програмного забезпечення STATISTICA v. 7.0.
Встановлено, що відтворювальні ознаки свиноматок формувалися під комплексним впливом сезонних, фізіологічних і технологічних факторів, однак ступінь чутливості окремих показників до їх дії був неоднаковим. Доведено, що тривалість лактації є домінуючим фактором формування вагових показників приплоду. Подовження підсисного періоду до 28 діб забезпечувало підвищення середньої маси одного поросяти та маси гнізда при відлученні незалежно від сезону року. Водночас встановлено сезонозалежний характер ефективності технології відлучення. Найбільш виражений позитивний ефект подовженої лактації простежувався у весняний та літній періоди.
З’ясовано, що збереженість поросят більшою мірою залежала від репродуктивного циклу свиноматок та взаємодії сезонних і технологічних факторів, ніж від безпосередньої тривалості лактації. Найбільш виражене зниження показника спостерігалося у літній період за 28-добової лактації, що свідчить про посилення теплового навантаження на організм лактуючих свиноматок. Встановлено, що середньодобові прирости живої маси поросят визначалися переважно сезонними умовами та фізіологічним станом свиноматок. Отримані результати підтверджують необхідність індивідуалізації технології відлучення з урахуванням сезону року, теплового навантаження та репродуктивного циклу свиноматок для підвищення ефективності промислового свинарства.

МОДЕЛЮВАННЯ ТА АПРОБАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕНЕРГООЩАДНОЇ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНИХ КОРМОВИХ РЕСУРСІВ

2026-06-11T11:43:27+00:00

Поточна ситуація у тваринництві, що складається в світі, яка обумовлена кліматичними змінами, військовими діями, коливанням ринкових цін на корми і так далі, тому за цих обставин питання енергоощадної годівлі є ключовим для забезпечення продуктивності свиней, що й обумовлює актуальність наших досліджень. Крім того, пшениця є одним із основних злакових інгредієнтів в раціонах свиней, проте вважається, що значна кількість пшениці, як правило, порушує травлення через утворення в шлунку свиней формування гіперклейкої маси, що ставить ефективність використання такої кількості пшениці під сумнів.
Мета роботи полягала у проведенні моделювання та апробації елементів енергоощадної годівлі свиней в умовах обмежених кормових ресурсів, коли часто ті чи інші кормові інгредієнти є в дефіциті, а пшениця для прикладу є в надлишку, звідси господарство вимушено використовує пшеницю понад 60 % у структурі комбікорму, тому варто науково обґрунтувати в сучасних умовах як це впливає на продуктивність, статус здоров’я свиней основного стада та молодняку свиней різного віку.
Даний науково-господарський експеримент проводили за загальноприйнятими методиками у тваринництві та свинарстві зокрема.
Використання підвищеної кількості пшениці у комбікормі, але за умови балансу базових ключових показників раціону, не виявило жодного негативного впливу на показники відтворювальної здатності свиноматок і кнурів основного стада. Підвищення частки пшениці у структурі комбікормів молодняку свиней до 62,4 % має незначний негативний вплив (лише тенденцію) на інтенсивність росту та конверсію корму (вік досягнення живої маси 100 кг у тварин дослідної групи був дещо вищим і становив 165,7 діб проти 164,4 доби у тварин контрольної групи) на фоні тенденції до покращення м’ясних характеристик свиней дослідної групи (зменшення товщини шику на рівні 6-7 грудних хребців до 13,16 мм у тварин порівняно з 14,90 мм у тварин контрольної групи), що у певній мірі може бути доцільним з огляду підвищених вимог та попиту на ринку до більш пісної свинини.

ДИНАМІКА ЖИВОЇ МАСИ ТА ПРИРОСТІВ МОЛОДНЯКУ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ

2026-06-11T11:53:51+00:00

У статті висвітлено актуальність дослідження динаміки живої маси та швидкості росту молодняку овець різного генетичного походження в умовах сучасного розвитку м’ясного вівчарства. Встановлено, що інтенсивність росту молодняку є одним із ключових показників скороспілості, м’ясної продуктивності та ефективності селекційно-племінної роботи. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення продуктивності овець шляхом використання схрещування та добору генотипів із високим потенціалом росту і розвитку. Метою дослідження було вивчення особливостей росту, розвитку та формування приростів живої маси у молодняку різного генетичного походження. Дослідження проведено в умовах фермерського господарства «Шейко» Київської області із використанням чистопородних овець породи дорпер та помісного молодняку різних генотипів. Показники живої маси оцінювали у різні вікові періоди, а також визначали абсолютні, середньодобові та відносні прирости живої маси, коефіцієнти росту та індекси розвитку. Встановлено, що чистопородний молодняк породи дорпер характеризувався вищою живою масою та середньодобовими приростами порівняно з помісними ровесниками. Водночас трипородні помісі демонстрували кращі показники росту порівняно з двопородними тваринами, що свідчить про позитивний ефект схрещування у формуванні продуктивних ознак. Найбільш інтенсивний ріст спостерігався у підсисний період від народження до 3-місячного віку. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для удосконалення селекційних програм, підвищення м’ясної продуктивності овець та обґрунтування ефективних схем схрещування у вівчарстві.

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА СТІЙКІСТЬ ВІВЧАРСТВА РУМУНІЇ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ В УКРАЇНІ

2026-06-11T12:06:21+00:00

Сучасні умови функціонування агропромислового комплексу країн Східної Європи характеризуються значними трансформаціями, зумовленими як внутрішніми економічними процесами, так і зовнішніми геополітичними викликами. Одним із ключових факторів впливу стала повномасштабна війна в Україні, яка суттєво порушила традиційні логістичні ланцюги постачання аграрної продукції, зокрема зернових і кормових компонентів.
У цих умовах Румунія, як країна Європейського Союзу з потужним аграрним потенціалом і вигідним географічним розташуванням, відіграє важливу роль у забезпеченні транзиту української сільськогосподарської продукції. Водночас це створює додаткове навантаження на внутрішню інфраструктуру та актуалізує необхідність розвитку власної переробної бази, зокрема у сфері виробництва комбікормів.
Особливої актуальності набуває розвиток комбікормового виробництва для вівчарства, яке є традиційною та стратегічно важливою галуззю тваринництва Румунії. У цьому контексті інвестиції у будівництво сучасного комбікормового заводу для овець в Румунії дозволить підвищити ефективність галузі, забезпечити стабільність кормової бази та зміцнити регіональні агропродовольчі зв’язки, включаючи співпрацю з Україною.
У статті обґрунтовано доцільність будівництва комбікормового заводу для овець в Румунії. Проведено аналіз агропромислового сектору країни, досліджено сучасний стан та проблеми розвитку вівчарства, а також проведено огляд найпопулярніших порід овець в Румунії. Встановлено, що, незважаючи на значний аграрний потенціал і високий рівень розвитку вівчарства, Румунія має недостатній рівень розвитку комбікормової промисловості. Доведено, що створення сучасного комбікормового підприємства сприятиме підвищенню ефективності вівчарства, зменшенню імпортозалежності та посиленню українсько-румунського економічного співробітництва. Це також може мати суттєве соціально-економічне значення як для національної економіки, так і для українських громадян, що тимчасово перебувають у країні. Реалізація такого проєкту сприятиме формуванню нових робочих місць як на етапі будівництва підприємства, так і в процесі його подальшого функціонування.

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО МІКРОКЛІМАТУ НА ТВАРИННИЦЬКИХ ФЕРМАХ

2026-06-11T12:24:35+00:00

У статті розглянуто проблеми створення оптимального мікроклімату, який безпосередньо впливає на стійкість організму, продуктивність і репродуктивні функції в умовах високої концентрації поголів’я та щільного розміщення тварин на фермах. Показано, що озонова дезінфекція є перспективним і екологічно безпечним методом забезпечення санітарного благополуччя у тваринництві. Однією з найважливіших властивостей озону є його здатність пригнічувати розвиток мікроорганізмів аж до їх повної інактивації. Регулярне озонування повітря знижує ризик бронхо-легеневих захворювань у тварин, зменшує негативний вплив мікотоксинів у кормах і сприяє збільшенню приростів живої маси. Одним із напрямів наукової роботи є пошук недорогих, екологічно-безпечних дезінфектантів, що не потребують використання води. До таких засобів належить озон, який є нестійкою речовиною, молекули якої самостійно розкладаються на кисень і вільний атом кисню. Саме наявність цього атома забезпечує озону потужні окиснювальні, дезінфікуючі та дезодоруючі властивості. Процес озонування потребує невеликих доз речовини, є простим у використанні та економічно вигідним. Важливою перевагою цього методу є те, що озон утворюється безпосередньо на місці застосування з кисню атмосферного повітря, а після завершення дезінфекції швидко розпадається, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

ВІДТВОРЮВАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ КУРЕЙ КРОСУ «НОВОГЕН БРАУН»

2026-06-11T12:42:12+00:00

Попри складні умови воєнного стану, птахівництво України залишається однією з найбільш стійких галузей аграрного сектору та поступово відновлює виробничі потужності, зокрема і підприємства, які займаються виробництвом інкубаційних яєць.
У птахогосподарствах України для виробництва курячих яєць використовують кроси курей, які завозять із-за кордону. Репродуктивний потенціал птиці є одним із визначальних чинників результативного розвитку галузі птахівництва, оскільки прямо позначається на обсягах виробництва яєць, відновленні поголів’я та економічній ефективності господарств.
Відтворювальна здатність птиці визначається комплексом показників, що характеризують її потенціал до розмноження та отримання здорового молодняку. Основні критерії оцінювання включають несучість, заплідненість яєць, вивід курчат та їх збереженість. Метою роботу було дослідити відтворювальну здатність курей батьківського стада різного віку кросу «Новоген браун» в умовах ТОВ «Слов'яни».
У результаті проведених досліджень встановлено, що показники несучості курей кросу «Новоген браун» в умовах ТОВ «Слов'яни» були нижчими за нормативний рівень. Водночас, за 420 діб життя у розрахунку на початкову несучку отримали 218 яєць, а за 510 діб – 282,2 шт. За 72 тижні життя (504 доби) потенційна яєчна продуктивність відповідно до нормативів має досягати 298,6 яєць на початкову несучку. Рівень заплідненості яєць змінювався у значних межах – від 62,00±0,63 до 93,80±0,32 % і залежав від віку батьківського поголів’я. Показники виводу молодняку також характеризувалися суттєвими коливаннями: найвищий рівень становив 88,86±0,42 % (вік курей 314 діб), тоді як найнижчий – 62,00±0,63 % (вік курей 502 доби). Збереженість курчат за вирощування упродовж перших 10 діб після виводу не залежала від віку батьківського стада і становила 97,4 –98,0 %.

ПАРАМЕТРИ ОЦІНЮВАННЯ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОВЕЦЬ З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ У КОНТЕКСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ПРОГРОЗНОЇ АНАЛІТИКИ

2026-06-11T13:08:44+00:00

У статті розглянуто сучасні підходи до оцінювання благополуччя овець із застосуванням технологій штучного інтелекту (ШІ) та прогнозної аналітики. Узагальнено традиційні та інноваційні параметри welfare-оцінювання, включаючи поведінкові, фізіологічні, продуктивні та екологічні індикатори. Обґрунтовано доцільність інтеграції цифрових технологій, сенсорних систем і алгоритмів машинного навчання для формування об’єктивної, безперервної та багатофакторної оцінки стану тварин. Встановлено, що найбільш перспективним є мультипараметричний підхід, який поєднує фізіологічні, поведінкові, екологічні та продуктивні індикатори. Показано, що інтеграція технологій Precision Livestock Farming (PLF), сенсорних систем та алгоритмів машинного навчання дозволяє здійснювати безперервний моніторинг і прогнозування стану тварин у реальному часі. Обґрунтовано необхідність створення цифрових моделей оцінювання благополуччя овець на основі штучного інтелекту.