Аграрний вісник Причорномор'я

БІОБЕЗПЕКА ТА ДЕЗІНФЕКЦІЯ ЯК ОСНОВА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МОДЕЛІ ВЕТЕРИНАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У СВИНАРСТВІ

2026-10-06T14:29:19+00:00

Свинарство є однією з найбільш значущих галузей тваринництва, однак сьогодні воно функціонує в умовах одночасного впливу епізоотичних, фармакологічних і нормативно-правових викликів. До найважливіших із них для української галузі належать поширення епізоотій, серед яких африканська чума свиней, поширення антибіотикорезистентності та впровадження нових вимог ветеринарного законодавства, гармонізованого з європейськими стандартами. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування ролі комплексної біобезпеки та ефективної дезінфекції як основи профілактичної моделі ветеринарного менеджменту у свинарстві. У роботі застосовано методи системного, порівняльно-правового та бібліографічного аналізу, що дало змогу узагальнити сучасні підходи до запобігання інфекційним хворобам у свиногосподарствах. Встановлено, що перехід від реактивного лікування до превентивного управління здоров’ям стада є найефективнішою та найбільше економічно доцільною стратегією розвитку свинарства. Доведено, що біобезпека та дезінфекція одночасно знижують ризик занесення і поширення збудників хвороб, обмежують потребу в антибіотикотерапії та сприяють виконанню сучасних вимог щодо охорони здоров’я тварин і безпечності виробництва. Обґрунтовано, що вибір дезінфікуючих засобів має здійснюватися з урахуванням спектра антимікробної дії, стійкості до органічного навантаження, безпечності для тварин і персоналу, а також технологічної та економічної доцільності застосування. Запропонований підхід також узгоджується з концепцією «Єдиного здоров’я», оскільки поєднує ветеринарні, виробничі та медико-санітарні аспекти в межах єдиної профілактичної стратегії. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості використання її результатів для розробки галузевих протоколів біобезпеки, програм очищення та дезінфекції, а також систем профілактики хвороб у свинарських господарствах. Отримані результати підтверджують, що профілактична модель, заснована на біобезпеці, є ключовим інструментом підвищення стійкості, конкурентоспроможності та біологічної безпеки свинарства в сучасних умовах.

ЗАСТОСУВАННЯ ТКАНИННОГО ПРЕПАРАТУ З ВИДАЛЕНИХ ПУХЛИН У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ СУК З ПУХЛИНАМИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

2026-10-06T14:48:39+00:00

Пухлини молочної залози є найбільш поширених новоутворень у собак та є частою причиною смерті сук. Ще до недавно рак розглядався виключно як хірургічне захворювання, проте часті невдачі оперативного лікування пухлин певної локалізації та стадій бластомонозного процесу, викликало необхідність пошуку нових методів терапії. Метою дослідження було науково обґрунтувати та розробити оптимальні схеми застосування тканинної протипухлинної вакцини при новоутвореннях молочної залози у сук. Встановлено, що пухлини молочної залози у сук складають більше 50% від усіх неоплазій у собак, а частота їх злоякісного прояву зростає з віком тварин. З’ясовані клінічні особливості бластомогенезу на різних стадіях доброякісних пухлин та запального раку молочної залози. Об’єктом досліджень були суки з доброякісними пухлинами молочної залози (Т2, Т3), з яких сформували дві дослідні групи. За результатами клінічного експерименту становлено, що застосування протипухлинної вакцини в середньому на 3,2 доби прискорило термін загоєння операційної рани, сприяло профілактиці післяопераційних ускладнень та рецидивуванню бластомонозного процесу. Запропонована комплексна схема оперативно-консервативного лікування собак з пухлинами молочної залози збільшує стійкість організму до бластомонозного процесу, стимулює регенеративні процеси та сприяє більш сприятливому перебігу післяопераційного періоду. Отримані дані можуть бути використані для подальшого вивчення природи новоутворень у собак, розробки нових методів їх лікування та профілактики.

РЕНТГЕНОМОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ АНАТОМІЇ КОПИТ КОНЕЙ ВЕРХОВИХ ТА РИСИСТИХ ПОРІД

2026-10-06T15:07:52+00:00

Рентгеноморфометричні параметри клінічно здорових коней мають істотну варіабельність залежно від маси тварини та породи, що потребує додаткового дослідження серед окремих порід для уникнення діагностичних помилок за оцінки кутових та морфологічних параметрів.
Метою досліджень було обґрунтувати та впровадити комплексну систему рентгеноморфометричної оцінки дистального відділу кінцівок коней верхових та рисистих порід для встановлення референтних анатомо-топографічних параметрів копитної кістки відносно рогового чохла та розробки критеріїв ранньої діагностики ортопедичного дисбалансу за ламініту. Виконання рентгенограм здійснювали із використанням мобільного рентгенівського апарату типу «Арман-10ЛУ», в наступному режимі: фокусна відстань 60 см, робоча напруга на рентгенівській трубці – 70-90 кВ, експозиція 6-10 мАс.
Рентгенівські знімки отримували із використанням рентгенівських касет із синьочутливим підсилюючим екраном CPB розміром 24×30 см виробництва «Agfa, Бельгія» та плівок відповідного розміру «ОНІКО РП-У, Україна». Обробку рентгенівських плівок проводили із використанням проявника G 150 «Agfa, Бельгія» та фіксажу G 354 «ОНІКО, Україна». Вивчення рентгенограм здійснювали із використанням однокадрового негатоскопу OSD-HD301, (OSD, Китай). Окрім плівкових рентгенограм, виконували й цифрову рентгенографію із використанням бездротової пласкопанельної DR-панелі (детектору) з технологією йодиду цезію (CsI), виробництва фірми «VetiPad M1», Китай.
Незважаючи на те, що дистальна фаланга коней і листочки копита є біомеханічно та фізіологічно інтегрованими, дислокаційні та структурні зміни дистальної фаланги недостатньо описані при ламініті. Тому рентгеноморфометричні дослідження дозволять оптимізувати схему класифікації ламініту, яка може бути застосована до широкого спектру ламінітних уражень.
За вихідні, референтні параметри нами було обрано морфометричні розрахунки рентгенограм копит передніх (n=18) та задніх (n=18) кінцівок коней, без ортопедичної патології верхових та рисистих порід різного віку та статі.
Отриманий цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики із використанням параметричного критерію Стьюдента та дискримінантного аналізу. Рентгеноморфометричні показники клінічно здорових коней верхових та рисистих порід мають чіткі порідні варіабельності з чітко визначеними референтними лімітами, які слід враховувати при проведенні рентгеноморфометричних розрахунків за аналізу просторових взаємовідносин між копитною капсулою та кістковими структурами пальця в умовах ортопедичної патології.
Морфометрична диференціація копит коней відбувається переважно за рахунок просторової геометрії кутів, а не зміни лінійних розмірів. Ключовими дискримінаційними ознаками грудних та тазових кінцівок є кутові характеристики, що відображають функціональну спеціалізацію: адаптацію грудних кінцівок до амортизації, а тазових - до локомоторного поштовху.
Перспективами подальших досліджень, є рентгеноморфометричні розрахунки ступеня порушення просторових взаємовідносин між копитною капсулою та кістковими структурами пальця при оцінці ламінітних уражень, медіо-латерального дисбалансу коней.

ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ГІСТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРОНІЧНОГО АТРОФІЧНОГО ГАСТРИТУ У СОБАК

2026-10-06T15:21:18+00:00

Атрофічний гастрит у собак є хронічним запальним захворюванням, що супроводжується прогресивними структурними змінами та атрофією залоз слизової оболонки шлунка. Порушення морфофункціонального стану слизової оболонки при цьому захворюванні може призводити до розладів секреторної та травної функцій шлунка, що зумовлює необхідність комплексної клініко-лабораторної та гістологічної діагностики. Мета дослідження – встановити патофізіологічні, клініко-діагностичні, біохімічні та гістоморфологічні особливості атрофічного гастриту у собак, а також визначити характер структурно-функціональних змін слизової оболонки шлунка та їх взаємозв’язок із показниками біохімічного профілю крові. Дослідження проводили на базі Центру захисту тварин ЖМР упродовж 2023–2026 років. Нами встановлено біохімічні зміни, що характеризувалися підвищенням активності печінкових ферментів, зокрема АСТ, АЛТ та ГГТ, порівняно з показниками контрольної групи, що свідчить про порушення функціонального стану печінки та розвиток супутніх метаболічних змін за атрофічного гастриту. Виявлено незначне зниження вмісту загального білку хворих собак що свідчить про порушення процесів травлення та всмоктування поживних речовин у шлунково-кишковому тракті, а також про недостатнє надходження або засвоєння білків внаслідок атрофічних змін слизової оболонки шлунка. Гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка дало змогу встановити характерні морфологічні зміни, притаманні атрофічному гастриту у собак, та оцінити ступінь їх вираженості. За результатами гістологічного дослідження нами встановлено виражені структурні зміни слизової оболонки шлунка, характерні для атрофічного гастриту: стоншення слизової оболонки, зменшення кількості та розмірів шлункових залоз, порушення їх архітектоніки, дистрофічні зміни епітеліальних клітин, а також інфільтрацію власної пластинки слизової оболонки клітинами запального ряду.

ГОЛОСОВА КОМУНІКАЦІЯ КОТІВ

2026-10-06T15:53:29+00:00

Кішки - загадкові істоти, але аж ніяк не мовчазні. У них є своя мова, і якщо навчитися її розуміти, можна налагодити довірливий контакт, зміцнити стосунки й навіть «поговорити» з улюбленцем. Кішки використовують голос для вираження емоцій. Нявкання, муркотіння, шипіння, гарчання та багато інших звуків складають котячий «репертуар», і кожен звук має особливе значення залежно від контексту. У статті представлено огляд літератури з питань вокальної комунікації домашніх кішок, особливостей їхнього вокального репертуару, функціонального значення різних типів вокалізацій, а також сучасних підходів до інтерпретації звукових сигналів у контексті поведінки, емоційних станів і добробуту тварин.Вокалізація домашніх кішок є важливим аспектом їхньої комунікативної поведінки. Навколишнє середовище має значний вплив на вокальну поведінку, тому дикі та домашні коти вокалізують по-різному. Вокальний репертуар кішки є широким, і в літературі описано різні типи вокалізацій, які використовуються для привернення уваги, висловлення своїх потреб (голод, біль) або емоцій. Вокалізацію можна ретельно проаналізувати та розкласти на низку дискретних змінних (висота тону, частотна модуляція, гучність та структура). Незважаючи на широке поширення домашніх кішок, особливості їхньої вокальної поведінки вивчені значно менше, ніж у деяких інших домашніх тварин. Сучасні дослідження показують, що характеристики нявкання та інших звуків можуть відображати рівень стресу, потреби тварини, стан здоров’я та особливості взаємовідносин із власником.У той же час, літературні джерела доводять, що вокалізації котів є контекстозалежними комунікативними сигналами, інтерпретація яких потребує комплексного врахування акустичних характеристик, поведінкових проявів і ситуаційного контексту. Вивчення вокалізації котів має не тільки теоретичне значення для розуміння механізмів комунікації тварин, а й практичну цінність для ветеринарної медицини, етології та підвищення добробуту домашніх тварин. Для дослідження було проведено пошук оригінальних наукових досліджень у міжнародних наукометричних базах даних Scopus і Web of Science, а також у відкритих електронних інформаційних ресурсах мережі Інтернет з метою виявлення та аналізу доказових даних щодо комунікації кішок, поведінкових сигналів, емоційних станів і методів їх оцінки.

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОЯЙЦЕВОГО ВВЕДЕННЯ НАНОЧАСТИНОК СРІБЛА (AgNP) НА ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК, ПРОДУКТИВНІСТЬ, АНТИОКСИДАНТНИЙ ТА ІМУННИЙ СТАТУС БРОЙЛЕРІВ

2026-10-06T16:15:43+00:00

У дослідженні вивчено дозозалежний вплив внутрішньояйцевого введення наночастинок срібла (AgNP) на ембріональний розвиток, показники виводимості, ріст, а також фізіологічний, біохімічний, антиоксидантний та імунний статус бройлерів. Експеримент проведено з використанням різних концентрацій AgNP із подальшою оцінкою продуктивних та метаболічних показників у постнатальному періоді. Встановлено, що AgNP сприяють підвищенню виводимості та зниженню ембріональної смертності. Найкращі показники росту (маса тіла, приріст, конверсія корму) спостерігалися при дозі 15 мг/л. Дослідження також виявило позитивний вплив наночастинок срібла на гематологічні та біохімічні показники крові, зокрема підвищення рівнів гемоглобіну, гематокриту та гормону росту. Окрім цього, AgNP покращували ліпідний профіль сироватки (зниження ЛПНЩ і тригліцеридів, підвищення ЛПВЩ), активували антиоксидантну систему (СОД, каталаза, загальна антиоксидантна активність) та підвищували експресію білка теплового шоку HSP70. Імунологічні показники також зазнали позитивних змін, що проявлялося у підвищенні активності лізоциму та рівнів цитокінів (IL-1β, IFN-γ, IL-10, C3). Отримані результати свідчать про виражений біостимулюючий ефект AgNP при оптимальних дозах та їх потенціал для підвищення продуктивності та стресостійкості бройлерів у птахівництві. Водночас встановлено дозозалежний характер дії, що потребує подальшої оптимізації застосування наночастинок.

АЛЕРГЕН-СПЕЦИФІЧНА ІМУНОТЕРАПІЯ У СОБАК: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

2026-10-06T17:01:27+00:00

Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) є єдиним методом лікування, що впливає на патогенетичні механізми атопічного дерматиту у собак, спрямованим на модифікацію імунної відповіді замість симптоматичного контролю. В умовах зростання частоти алергічних захворювань у тварин, дослідження ефективності, безпечності та імуномоделювальних властивостей АСІТ набуває особливої актуальності.
Мета роботи – узагальнення сучасних даних про клінічну ефективність, імунологічні зміни та нові технологічні підходи у проведенні АСІТ у собак з атопічним дерматитом.
Проведено огляд сучасних клінічних та експериментальних досліджень, що оцінюють вплив підшкірної, інтралімфатичної та сублінгвальної імунотерапії, використання полімеризованих, манан-кон’югованих та рекомбінантних алергенів, а також лабораторних маркерів ефективності лікування.
У більшості собак застосування АСІТ сприяє стійкій клінічній ремісії, зниженню інтенсивності свербіжу та запалення шкіри, зменшенню потреби у кортикостероїдах та антигістамінних препаратах. Встановлено, що успішна АСІТ супроводжується підвищенням продукції інтерлейкіну-10, нормалізацією рівнів трансформувального фактора росту β1, збільшенням кількості регуляторних Т-лімфоцитів та зменшенням експресії прозапальних цитокінів. Використання модифікованих глутаральдегідом або манан-зв’язаних алергенів знижує ризик побічних реакцій, а рекомбінантні алергени забезпечують високу специфічність та стабільність імунної відповіді.
Алерген-специфічна імунотерапія довела здатність забезпечувати тривалу ремісію навіть у рефрактерних випадках, зокрема при алергічному середньому отиті, покращуючи якість життя тварин. Перспективним напрямом розвитку є вдосконалення технологій створення алергенів для АСІТ – полімеризованих, манан-кон’югованих та рекомбінантних форм і впровадження біомаркерів контролю ефективності лікування, що підвищить персоналізацію терапії та тривалість клінічної стабілізації.

ПРІОННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТВАРИН: ВІД КОНФОРМАЦІЙНОЇ КОНВЕРСІЇ ДО ПРИНЦИПІВ БІОБЕЗПЕКИ

2026-10-06T17:14:18+00:00

Пріонні захворювання тварин є особливою групою інфекційних патологій, пов’язаних із накопиченням патологічної форми пріонного білка та розвитком незворотних нейродегенеративних змін. Вони характеризуються тривалим інкубаційним періодом, високою летальністю, відсутністю ефективної терапії та значною стійкістю збудника до факторів зовнішнього середовища. У зв’язку з цим пріонні інфекції залишаються актуальною проблемою ветеринарної медицини, що потребує постійного вдосконалення систем діагностики, профілактики та контролю.
Метою роботи було узагальнення сучасних наукових даних щодо біологічних особливостей пріонів, механізмів формування патологічного процесу, епізоотологічних характеристик, методів діагностики, експериментальних напрямів лікування та заходів контролю пріонних захворювань тварин. Матеріали роботи ґрунтуються на аналізі та систематизації результатів сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень.
У статті розглянуто особливості розвитку та поширення основних пріонних захворювань тварин, зокрема губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби та скрепі овець. Висвітлено сучасні уявлення щодо ролі конформаційних змін пріонного білка, клітинних механізмів ушкодження нервової тканини та генетичних факторів сприйнятливості організму. Окрему увагу приділено гістопатологічним, молекулярним та ампліфікаційним методам діагностики, а також перспективним експериментальним підходам до терапії та сучасним принципам ветеринарно-санітарного контролю.
Практична цінність роботи полягає у систематизації наукових відомостей, які можуть бути використані для поглиблення розуміння пріонних інфекцій, удосконалення діагностичних підходів, епізоотологічного моніторингу та профілактичних заходів у ветеринарній медицині.

ВПЛИВ КОМЕРЦІЙНИХ РАЦІОНІВ НА НУТРИТИВНИЙ ТА МЕТАБОЛІЧНИЙ СТАТУС СТЕРИЛІЗОВАНИХ ДОМАШНІХ КОТІВ

2026-10-06T17:24:12+00:00

Раціональна годівля стерилізованих котів є одним із ключових чинників підтримання оптимального нутритивного статусу, метаболічного здоров’я та загального добробуту тварин. Після гонадектомії у котів відбуваються зміни енергетичного обміну, регуляції апетиту та рівня фізичної активності, що може підвищувати ризик збільшення маси тіла за невідповідності раціону зміненим фізіологічним потребам організму.
Дослідження проведено на 10 клінічно здорових стерилізованих котах віком 2–6 років. Тварин розподілили на дві групи по 5 особин залежно від використаного раціону. Коти І групи отримували сухий корм Purina Friskies Sterilized Cats, тварини ІІ групи — Club 4 Paws Sterilised. Тривалість дослідження становила 90 діб. Оцінювали масу тіла, індекс кондиції тіла (Body Condition Score, BCS), клінічні показники добробуту (стан шерсті, шкіри, слизових оболонок, рівень активності), а також біохімічні показники сироватки крові.
Встановлено, що у котів І групи середня маса тіла збільшилася з 4,3±0,4 до 5,1±0,5 кг, що відповідало приросту 18,6 %. У 80 % тварин цієї групи показник BCS підвищився до 7–8 балів. У котів ІІ групи збільшення маси тіла було менш вираженим (з 4,2±0,3 до 4,4±0,3 кг; +4,8 %), при цьому у 80 % тварин зберігався оптимальний показник BCS (5 балів).
У котів, які отримували Club 4 Paws Sterilised, протягом періоду спостереження відзначали стабільні клінічні показники добробуту: блискучий шерстний покрив, еластичність шкіри та збереження активності. У тварин І групи частіше спостерігали зниження блиску шерсті (60 %), появу лупи (40 %) та зменшення ігрової активності (60 %).
Біохімічні показники крові у тварин обох груп залишалися в межах фізіологічних значень. Водночас у котів І групи відзначали тенденцію до вищих показників ліпідного обміну: холестеролу (5,4±0,6 ммоль/л) та триацилгліцеролів (1,25±0,18 ммоль/л) порівняно з котами ІІ групи (4,3±0,5 та 0,92±0,15 ммоль/л відповідно).
Отримані результати свідчать, що оцінка раціонів для стерилізованих котів повинна ґрунтуватися на комплексному підході з урахуванням не лише маси тіла, але й індексу кондиції, клінічних показників добробуту та метаболічного профілю організму. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості використання комплексної оцінки нутритивного статусу для вибору оптимального раціону стерилізованих котів у ветеринарній практиці.

М’ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ МОЛОДНЯКУ КРОЛІВ НА ВІДГОДІВЛІ

2026-10-07T09:29:38+00:00

У статті наведено результати дослідження продуктивних і м’ясних якостей молодняку кролів порід полтавське срібло та каліфорнійська за чистопородного розведення і промислового схрещування. Проведено оцінку основних селекційно-господарських показників, зокрема живої маси, абсолютного, середньодобового та відносного приростів, забійної маси, забійного виходу і коефіцієнта м’ясності. Встановлено, що найбільш інтенсивний ріст молодняку всіх дослідних груп спостерігався у період від 60- до 75-добового віку. Найвищий абсолютний приріст зафіксовано у помісного молодняку III дослідної групи, який становив 895 г у зазначений період. Максимальні значення середньодобових приростів також відмічено у 75-добовому віці. Найкращими показниками характеризувалися помісні кролі III групи та чистопородний молодняк каліфорнійської породи, середньодобовий приріст яких перевищував 57 г.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА»

2026-10-08T12:27:58+00:00

У статті висвітлено сучасні підходи до формування культури безпеки у майбутніх фахівців ветеринарної медицини в умовах трансформації професійного середовища та зростання рівня професійних ризиків. Проаналізовано особливості професійної підготовки здобувачів освіти з урахуванням небезпечних чинників, характерних для сучасної ветеринарної практики. Охарактеризовано основні ризики професійної діяльності, серед яких біологічні, психофізіологічні, цифрові та воєнні загрози.
Особливу увагу акцентовано на недостатньо досліджених аспектах формування культури безпеки, а саме: розвитку психоемоційної стійкості студентів, готовності до діяльності в умовах надзвичайних ситуацій та кризових обставин. Обґрунтовано необхідність використання ризик-орієнтованого підходу, інтерактивних освітніх технологій, практико-орієнтованого навчання та елементів кризової підготовки у процесі професійної освіти.
Представлено результати експериментального дослідження ефективності впровадження інноваційних методів формування культури безпеки у здобувачів спеціальності Н6 «Ветеринарна медицина». Встановлено, що інтеграція практичної підготовки, психологічної підтримки та компонентів цивільного захисту позитивно впливає на рівень сформованості культури безпеки майбутніх фахівців.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ БІЛЬ В ОРТОПЕДИЧНІЙ ХІРУРГІЇ СОБАК: МЕХАНІЗМИ, ОЦІНЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2026-10-08T12:35:32+00:00

Післяопераційний біль залишається однією з найактуальніших проблем ортопедичної хірургії собак через складну патофізіологію та значний вплив на добробут тварин, відновлення функцій і довготривалі клінічні результати. Ортопедичні втручання супроводжуються значним ушкодженням кісток, окістя, м’язів, зв’язок, сухожилків та навколишніх м’яких тканин, що запускає каскад запальних і ноцицептивних процесів. За неналежного лікування вони можуть призвести до периферичної та центральної сенсибілізації. Досягнення нейробіології болю змінили уявлення про післяопераційний біль: від простого наслідку ушкодження тканин до багатовимірного процесу, що охоплює взаємодію периферичних ноцицепторів, ноцицептивних шляхів спинного мозку, супраспінальної модуляції, нейропластичності та когнітивно-емоційних механізмів.
Ці знання стали науковим підґрунтям сучасних мультимодальних стратегій знеболювання, спрямованих не лише на полегшення болю, а й на запобігання його хронізації. Точне оцінювання болю є необхідною умовою ефективного знеболювання, проте у ветеринарній медицині воно особливо складне, оскільки тварини не можуть вербально повідомити про свій біль. Тому клініцисти мають поєднувати кілька взаємодоповнювальних методів оцінювання.
В огляді узагальнено сучасні знання про фізіологічні механізми післяопераційного болю у собак після ортопедичних операцій і критично проаналізовано наявні підходи до його оцінювання, зокрема поведінкову оцінку, фізіологічні показники, валідовані комплексні шкали болю та методи об’єктивної функціональної оцінки. Також розглянуто нові можливості, які надають силові платформи, тензометричні доріжки для ходьби, носимі акселерометри, інфрачервона термографія, варіабельність серцевого ритму, пупілометрія та інтегровані системи моніторингу ноцицепції, з акцентом на їхньому клінічному застосуванні, перевагах і сучасних обмеженнях.
Наприкінці обговорено перспективи подальших досліджень, зокрема молекулярні біомаркери, носимі технології та розпізнавання болю за допомогою штучного інтелекту, які, як очікується, підвищать об’єктивність і точність оцінювання післяопераційного болю. Загалом сучасні дані свідчать на користь мультимодального підходу, що поєднує поведінкові, фізіологічні, функціональні та новітні об’єктивні показники, для оптимізації післяопераційної аналгезії, поліпшення реабілітації та підвищення якості життя собак після ортопедичних операцій.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ЕПІЛЕПТИЧНИХ НАПАДІВ ТА ЕПІЛЕПТИЧНОГО СТАТУСУ У СОБАК

2026-10-08T14:12:16+00:00

Епілепсія є найпоширенішим неврологічним захворюванням у собак. Епілептичний статус (status epilepticus, SE) – це тяжкий, потенційно загрозливий для життя невідкладний неврологічний стан у ветеринарній медицині, що характеризується безперервною судомною активністю або серією послідовних епілептичних нападів тривалістю понад 30 хвилин без повного відновлення свідомості між ними. У частини пацієнтів епілептичний статус набуває рефрактерного перебігу, не відповідає на стандартні протисудомні схеми лікування та може призводити до розвитку тяжких ускладнень, включаючи летальний наслідок. Метою цього огляду є комплексний аналіз сучасних фармакологічних і нефармакологічних підходів до лікування епілептичних нападів та рефрактерного епілептичного статусу, що застосовуються у ветеринарній і гуманній медицині. Особливу увагу приділено сучасним доказовим даним щодо ефективного контролю судомної активності, профілактики ускладнень, підвищення виживаності пацієнтів та покращення результатів лікування.

СИСТЕМНІ ПРОЯВИ ЗАСТІЙНОГО КАРДІОГЕННОГО СИНДРОМУ У КОТІВ: КЛІНІКО-АНАТОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

2026-10-08T14:29:46+00:00

У статті представлено комплексний клініко-анатомічний аналіз та патоморфологічне документування випадку хронічної бівентрикулярної серцевої недостатності у домашньої кішки, що розвинулася внаслідок первинної кардіоміопатії. Методом патологоанатомічного розтину та макроморфометрії зафіксовано ланцюг змін від концентричної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка до тотального венозного стазу у малому та великому колах кровообігу. Аналізуючи анамнез, клінічну картину та результати проведеного в подальшому патологоанатомічного розтину, найімовірнішим діагнозом є гіпертрофічна кардіоміопатія. Адже більшість котів з ГКМП можуть мати безсимптомний перебіг протягом тривалого часу. Тривале порушення кровопостачання міокарда потовщеного лівого шлуночка призводить до поступового пошкодження та загибелі кардіоміоцитів. Візит до ветеринарної клініки та проведені маніпуляції, стали тригером для запуску стресової реакції, різкого підвищення метаболічних потреб організму, а серцева недостатність не дозволила тварині впоратися із збільшеним навантаженням. Гострий стрес призвів до сильної тахікардії, та подальшого погіршення діастолічної функції і гострої лівошлуночкової серцевої недостатності. Стінка гіпертрофованого шлуночка втрачає фізіологічну властивість розслаблення в повній мірі в стадію діастоли, що призводить до підвищення діастолічного тиску в лівому шлуночку та лівому передсерді. Вище зазначені процеси призвели до зростання тиску в легеневих венах і капілярах та їх розширення з розвитком набряку легень та утворенням плеврального випоту. Верифіковано вторинну легеневу гіпертензію з двократною ектазією легеневого стовбура (8–10 мм), застійну мускатну гепатомегалію, виражену спленомегалію (15,5 см) та застійну гастроентеропатію з явищами псевдомеланозу. Встановлено, що безпосередньою причиною смерті став гострий альвеолярний набряк легень та термінальна асфіксія.

ВПЛИВ ПРЕПАРАТІВ ЗАЛІЗА РІЗНОЇ ФОРМИ НА РІВЕНЬ ГЕМОГЛОБІНУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОРОСЯТ

2026-10-08T16:22:18+00:00

Дефіцит заліза у поросят раннього віку залишається однією з основних причин зниження продуктивності та збереженості молодняку в умовах промислового свинарства. Метою дослідження було провести порівняльну оцінку ефективності препаратів заліза різної форми щодо їх впливу на рівень гемоглобіну, показники росту, збереженість та кінцеву продуктивність поросят. Дослідження проведено в умовах ПП «Ковчег-A» Харківської області на 206 поросятах, яких було розподілено на контрольну та дослідну групи по 103 голови. Поросятам контрольної групи вводили препарат декстрану заліза «Біоферон», а тваринам дослідної групи – препарат глептоферону «Глептосіл». Встановлено, що на 17–18 добу життя концентрація гемоглобіну у поросят дослідної групи була вищою на 17,9 % порівняно з контролем (p < 0,05). У період дорощування жива маса тварин дослідної групи перевищувала контроль на 6,1 %, а середньодобовий приріст був вищим на 9,0 % (p < 0,05). Перед реалізацією на забій свині дослідної групи характеризувалися більшою живою масою на 3,9 % та вищими середньодобовими приростами на 3,0 % (p < 0,05). Падіж поросят у дослідній групі був нижчим на всіх етапах вирощування. Незважаючи на дещо вищу вартість препарату глептоферону, його застосування забезпечувало кращі виробничі показники та сприяло підвищенню економічної ефективності вирощування молодняку. Отримані результати свідчать про доцільність використання препаратів на основі глептоферону для профілактики залізодефіцитної анемії у поросят в умовах промислового свинарства.

ІНТЕГРАЛЬНІ ЛЕЙКОЦИТАРНІ ІНДЕКСИ ЯК ДОСТУПНІ МАРКЕРИ ІМУННОГО СТАТУСУ КОРІВ ЗА УМОВ ТЕПЛОВОГО СТРЕСУ

2026-10-08T17:11:21+00:00

У роботі досліджено інформативність інтегральних лейкоцитарних індексів (ІЛІ) як доступних маркерів імунного статусу корів голштинської породи за умов хронічного теплового стресу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням частоти хвиль спеки та необхідністю впровадження простих і економічно доцільних методів контролю функціонального стану високопродуктивних тварин у виробничих умовах. Відомо, що тривале теплове навантаження супроводжується пригніченням природної резистентності, порушенням клітинної та гуморальної ланок імунітету, що потребує своєчасної діагностики. Дослідження проведено на коровах голштинської породи другої–третьої лактації, з яких випадковим чином сформовано дві групи-аналогів по 10 голів: дослідну, яку утримували в літній період за умов теплового навантаження, та контрольну – в осінній термонейтральний період. Рівень теплового стресу оцінювали за температурно-вологісним індексом (ТНІ), який у дослідний період становив 77,9–78,6, тоді як у контролі залишався нижчим за 68. У крові визначали імуноглобуліни класів A, G, M, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК), бактерицидну активність сироватки крові (БАСК), загальний і диференціальний вміст лейкоцитів, а також ІЛІ. Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням критерію Манна–Уїтні та кореляції Спірмена. Установлено, що хронічний тепловий стрес супроводжувався зниженням ЛАСК на 48 % (p < 0,05), підвищенням рівня ЦІК на 36 %, збільшенням частки паличкоядерних нейтрофілів у 2,2 раза (p < 0,01), зменшенням кількості лімфоцитів на 23,8 % (p < 0,05) і моноцитів на 42,1 % (p < 0,05). Найбільш інформативними виявилися індекс ядерного зсуву (ІЯЗ), нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення (НЛС), індекс зсуву лейкоцитів (ІЗЛ) та лімфоцитарно-еозинофільне співвідношення (ЛЕС). Встановлено сильний прямий зв’язок між НЛС та рівнем IgA (r = 0,873; p < 0,05). ІЛІ, розраховані на основі одного розгорнутого аналізу крові, є у 4,5 раза дешевшими за окреме визначення гуморальних імунологічних показників. Отримані дані підтверджують доцільність використання ІЛІ як економічно доступного та практично зручного інструменту первинного моніторингу імунного статусу корів за теплового стресу.

КАНІСТЕРАПІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

2026-10-08T17:22:28+00:00

Здійснено комплексний науково-методичний аналіз каністерапії як допоміжного напряму функціонального використання службових собак у системі психологічного забезпечення та реабілітації військовослужбовців Національної гвардії України. Розкрито теоретичні передумови інтеграції каністерапії у відомчу практику сил безпеки та оборони з урахуванням специфіки службово-бойової діяльності, високої інтенсивності психоемоційних навантажень та особливостей адаптаційних процесів особового складу в умовах тривалого стресового впливу.
Обґрунтовано психоемоційні та психофізіологічні механізми позитивного впливу взаємодії людини із собакою, зокрема ефекти емоційної стабілізації, зниження рівня тривожності, нормалізації функціонального стану нервової системи та підвищення адаптаційних можливостей військовослужбовців. Визначено роль службової собаки як специфічного соціально-психологічного чинника, здатного виступати елементом емоційної підтримки, каталізатором комунікативної активності та фактором формування позитивного психологічного фону в реабілітаційному середовищі.
Особливу увагу приділено критеріям відбору службових собак для терапевтичної взаємодії, включаючи поведінкові, психофізіологічні та ветеринарно-санітарні показники [3; 6]. Систематизовано вимоги до спеціальної підготовки собак, що передбачає формування стабільних моделей врівноваженої, прогнозованої та соціально орієнтованої поведінки в умовах підвищеної варіативності зовнішніх подразників. Окреслено організаційні засади застосування каністерапії у підрозділах Національної гвардії України, зокрема принципи міждисциплінарної взаємодії кінологічних, психологічних та медичних служб.
Висвітлено безпекові та етичні аспекти використання службових собак у реабілітаційних заходах, акцентовано на необхідності дотримання регламентованих режимів навантаження, контролю функціонального стану тварин та забезпечення безпеки учасників терапевтичного процесу. Доведено перспективність каністерапії як складової комплексних програм психологічного відновлення та реадаптації військовослужбовців після впливу бойових стрес-факторів, що відповідає сучасним підходам до вдосконалення системи морально-психологічного забезпечення у військових формуваннях.

ВІДТВОРЮВАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ КУРЕЙ КРОСУ «НОВОГЕН БРАУН»

2026-10-08T17:59:09+00:00

Попри складні умови воєнного стану, птахівництво України залишається однією з найбільш стійких галузей аграрного сектору та поступово відновлює виробничі потужності, зокрема і підприємства, які займаються виробництвом інкубаційних яєць.
У птахогосподарствах України для виробництва курячих яєць використовують кроси курей, які завозять із-за кордону. Репродуктивний потенціал птиці є одним із визначальних чинників результативного розвитку галузі птахівництва, оскільки прямо позначається на обсягах виробництва яєць, відновленні поголів’я та економічній ефективності господарств.
Відтворювальна здатність птиці визначається комплексом показників, що характеризують її потенціал до розмноження та отримання здорового молодняку. Основні критерії оцінювання включають несучість, заплідненість яєць, вивід курчат та їх збереженість. Метою роботу було дослідити відтворювальну здатність курей батьківського стада різного віку кросу «Новоген браун» в умовах ТОВ «Слов'яни».
У результаті проведених досліджень встановлено, що показники несучості курей кросу «Новоген браун» в умовах ТОВ «Слов'яни» були нижчими за нормативний рівень. Водночас, за 420 діб життя у розрахунку на початкову несучку отримали 218 яєць, а за 510 діб – 282,2 шт. За 72 тижні життя (504 доби) потенційна яєчна продуктивність відповідно до нормативів має досягати 298,6 яєць на початкову несучку. Рівень заплідненості яєць змінювався у значних межах – від 62,00±0,63 до 93,80±0,32 % і залежав від віку батьківського поголів’я. Показники виводу молодняку також характеризувалися суттєвими коливаннями: найвищий рівень становив 88,86±0,42 % (вік курей 314 діб), тоді як найнижчий – 62,00±0,63 % (вік курей 502 доби). Збереженість курчат за вирощування упродовж перших 10 діб після виводу не залежала від віку батьківського стада і становила 97,4 –98,0 %.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗИКІВ ТА ПРОЛОНГАЦІЇЯ ЗБЕРІГАННЯ КОМБІКОРМІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КОНСЕРВАНТУ

2026-10-08T18:10:20+00:00

Оптимізація живлення сільськогосподарських тварин і птиці базується на збалансованості раціонів, що передбачає контроль за поживними речовинами, корекцію співвідношення енергії та протеїну, а також забезпечення достатнього рівня амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів. Аналіз змін хімічного складу, поживної цінності та мікробіологічного профілю комбікормів засвідчує, що вміст сирого протеїну, клітковини та золи залишається стабільним під час зберігання. Однак у цей період відбувається деградація ліпідної фракції, а каротин та інші біологічно активні сполуки руйнуються Для підтримання якості та подовження терміну придатності комбікормів застосовують консерванти. Консерванти, які входять до складу комбікормів, виконують критичну функцію для тривалого зберігання продукції, забезпечуючи незмінність поживної цінності та безпеку для тварин. Вони активно пригнічують розвиток цвілевих грибів, шкідливих бактерій та інших патогенних мікроорганізмів, здатних негативно впливати не лише на якість корму, а й на здоров'я тварин, що його споживають. Застосування таких речовин дозволяє уникнути передчасного псування продукту та суттєво знизити ризики втрати його цінних поживних елементів.
Однією з найважливіших властивостей консервантів є їхня здатність оберігати корм від цвілі та мікотоксинів. Ці компоненти створюють несприятливі умови для розвитку грибів родів Aspergillus, Penicillium і Fusarium, які є головними джерелами утворення мікотоксинів — вкрай небезпечних токсичних сполук для тварин і людини. Надійне запобігання розмноженню таких грибів допомагає зберегти здоров'я поголів'я та мінімізувати ризик негативного впливу на продуктивність тваринництва.

ФОРМУВАННЯ ДОВЖИНИ ГОЛОВНОГО КОЛОСА ПШЕНИЦІ ЯРОЇ М’ЯКОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ ТА ФУНГІЦИДІВ У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-10-08T18:28:18+00:00

У статті наведено результати досліджень впливу позакореневих підживлень і фунгіцидного захисту на формування довжини головного колоса пшениці м'якої ярої в умовах Правобережного Лісостепу України. Дослідження проводили у 2024–2025 рр. на дослідному полі Білоцерківського національного аграрного університету за двофакторною схемою: фактор А – сорти Оксамит миронівський і Дубравка, фактор В – системи позакореневого застосування фунгіцидів та добрив. Встановлено, що гідротермічні умови років досліджень характеризувалися нерівномірним розподілом опадів, чергуванням періодів надмірного та недостатнього зволоження і підвищеними температурами повітря, що істотно впливало на формування довжини головного колоса.
Виявлено, що найменші показники довжини колоса сформувалися на контрольних варіантах (8,21–8,39 см). Застосування фунгіцидів Амістар Екстра 280 SC та Елатус Ріа 358 SC у поєднанні з карбамідом і MgSO₄ збільшувало довжину головного колоса до 8,87–8,96 см, а додавання добрива Нутрівант Плюс Зерновий забезпечувало її подальше зростання. Максимальні значення отримано за комплексного застосування фунгіцидів і позакореневих підживлень у фази BBCH 21 та BBCH 39 – 9,07–9,10 см у сорту Оксамит миронівський та 8,77–8,80 см у сорту Дубравка. Встановлено, що сорт Оксамит миронівський характеризувався стабільно більшою довжиною головного колоса та меншою мінливістю показника за різних погодних умов.
Дисперсійний аналіз засвідчив, що у 2024 р. визначальний вплив на формування довжини головного колоса мав агротехнологічний фактор (71,11 %), тоді як у 2025 р. його частка становила 55,78 %, а внесок сортових особливостей зріс до 29,45 %. Водночас взаємодія факторів збільшилася до 3,87 %, що свідчить про посилення ролі поєднання генетичних особливостей сортів із технологічними заходами за менш сприятливих умов вирощування.
Отримані результати підтверджують, що комплексне застосування фунгіцидного захисту та позакореневого підживлення є ефективним елементом технології вирощування пшениці м'якої ярої, забезпечує стабільніше формування довжини головного колоса та сприяє ефективнішій реалізації продуктивного потенціалу сучасних сортів в умовах кліматичних змін.

УДОСКОНАЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-10-12T09:58:24+00:00

У статті висвітлено особливості удосконалення елементів технології вирощування кукурудзи на зерно в ґрунтово-кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення стабільності виробництва зерна кукурудзи за нестійкого зволоження та зростання вартості матеріально-технічних ресурсів. Метою дослідження було встановити вплив гібриду та фону мінерального живлення на формування маси 1000 зерен кукурудзи. Польові дослідження проводили у 2024–2025 рр. на дослідному полі Уманського національного університету в Черкаській області. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений середньосуглинковий. Попередником кукурудзи була озима пшениця, а основний обробіток ґрунту здійснювали оранкою на глибину 27–30 см. У досліді вивчали середньоранні гібриди ДН Хотин і Девіс за трьох фонів мінерального живлення: без добрив, N₁₂₀P₆₀K₆₀ та N₁₅₀P₉₀K₉₀. Встановлено, що підвищення рівня мінерального живлення сприяло формуванню більш виповненого зерна в обох гібридів. За контрольного варіанта маса 1000 зерен становила 265,0 г у гібрида ДН Хотин та 269,0 г у гібрида Девіс. Застосування N₁₂₀P₆₀K₆₀ підвищувало показник відповідно до 300,0 і 312,0 г, а за внесення N₁₅₀P₉₀K₉₀ – до 316,0 і 322,0 г. Найвищу масу 1000 зерен сформував гібрид Девіс за найвищого фону мінерального живлення. Гібрид ДН Хотин також забезпечував стабільне збільшення виповненості зерна за внесення добрив. Отже, добір адаптивних гібридів і застосування збалансованого мінерального живлення є дієвими напрямами удосконалення технології вирощування кукурудзи на зерно в умовах Правобережного Лісостепу України.

ІНТРОГРЕСИВНІ ЛІНІЇ – ЦІННИЙ ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ПШЕНИЦІ (TRITICUM AESTIVUM L.)

2026-10-12T10:11:17+00:00

Тривала селекція озимої пшениці на підвищення урожайності призвела до використання у виробництві генетично однорідних сортів, що спричинило появу нових агресивних рас, частіше виникнення епіфітотій, і, як наслідок – втрату сортами стійкості, погіршення їх урожайних та якісних показників. Розширення генетичної мінливості – запорука подолання цієї ситуації. Одним з ефективних інструментів є інтрогресія у пшеничний геном чужинної генетичної плазми. У СГІ – НЦНС методом віддаленої гібридизації створено низку інтрогресивних ліній пшениці м'якої озимої, оцінка яких за стійкістю до поширених хвороб, продуктивністю, вмістом білка в зерні та створення оригінального вихідного матеріалу для використання в селекційних програмах, є метою даної роботи.
Матеріалом слугували 436 ліній озимої м’якої пшениці переважно з інтрогресіями від жита та Ae. tauschii, а також T. timopheevii, T. dicoccum, T. militinae, Elymus sibiricus L.
Виявлено максимальний рівень стійкості до стеблової іржі серед похідних зразка H74/90-245 та лінії MA1, що пов'язано з наявністю пшенично-житньої транслокації 1BL.1RS. Серед похідних амфіплоїдів за участю Aegilops tauschii такі генотипи майже не траплялись. Визначено, що толерантність інтрогресивних ліній до септоріозу та борошнистої роси має полігенну (комплементарну) природу і є наслідком позитивної трансгресії та походить від мінорних джерел стійкості.
Встановлено високу варіабельність показників продуктивності та вмісту білка в зерні інтрогресивних ліній. Достовірний позитивний зв'язок між урожайністю та стійкістю виявлено у похідних лінії MA1 – зі стійкістю до жовтої (Rsp = 0,54) і стеблової іржі (Rsp = 0,42), у ліній з групи «Інші» – до борошнистої роси (Rsp = 0,70) та жовтої іржі (Rsp = 0,46). Наявність позитивного зв’язку стійкості до видів іржі з накопиченням білка пояснюється наявністю генетичного зчеплення чужинних генів стійкості з детермінантами підвищеного вмісту білка в зерні.
Виділено інтрогресивні лінії з комплексом господарсько цінних ознак (AIL125/03, E212/09, E2792/14-2, AIL341/18, AIL35PH20), які є перспективним вихідним матеріалом для селекції озимої м՚якої пшениці на стійкість до хвороб, продуктивність, якісні показники.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА АЛЕЛОПАТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ҐРУНТІВ РІЗНИХ АГРОЕКОСИСТЕМ ЗА МОРФОМЕТРИЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ПРОРОСТКІВ 16 ТЕСТ-КУЛЬТУР

2026-10-14T08:33:00+00:00

Наведено результати порівняльної оцінки алелопатичної активності ґрунтів різних агроекосистем за морфометричними показниками проростків 16 тест-культур. Актуальність дослідження зумовлена визначальною роллю ранніх етапів онтогенезу у формуванні конкурентоспроможності рослин, а також значенням ґрунту як складного біогеохімічного середовища, здатного накопичувати та трансформувати алелохімічні сполуки. Дослідження проводили методом лабораторного біотестування на чорноземі типовому середньогумусному середньосуглинковому Полтавської області. Ґрунтові зразки відбирали в межах чотирьох агроекосистем: насаджень абрикоса (Prunus armeniaca), горіха волоського (Juglans regia L.), плантації ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea) та перелогу з різнотрав’ям. Контрольним субстратом слугував кварцовий пісок. Реакцію рослин оцінювали за показниками схожості насіння, довжини кореня, довжини пагона та загальної довжини проростка. Загалом проаналізовано 16 000 морфометричних вимірювань. Алелопатичний ефект визначали за нормалізованим індексом Response Index (NRI) відповідно до методики Williamson і Richardson.
Встановлено значну міжвидову варіабельність вихідних морфометричних параметрів проростків. Алелопатична реакція тест-культур мала виражений видоспецифічний і селективний характер. Найбільш чутливими до інгібувального впливу виявилися буряк (середній NRI = -0,438), кріп (-0,212), люпин (-0,206) та гарбуз (-0,174). Стабільну стимуляцію росту в усіх варіантах субстрату продемонстрували гірчиця біла (+0,402), цибуля піщана (+0,365), базилік (+0,324) та цибуля-батун (+0,297). Серед досліджених агроекосистем найсильніший інгібувальний ефект зафіксовано в ґрунті під ехінацеєю пурпуровою (середній NRI = -0,086; пригнічення 10 із 16 тест-культур), тоді як ґрунт перелогу характеризувався переважно стимулювальною дією (середній NRI = +0,130; позитивні значення NRI у 11 культур). Ґрунт під горіхом волоським відзначався найвищою варіабельністю та контрастністю реакцій (SD = 0,328; діапазон NRI = 1,210). Описані результати свідчать про селективний характер алелопатичної дії ґрунтів різних агроекосистем і підтверджують ефективність використання комплексу тест-культур для оцінювання алелопатичної активності ґрунтового середовища.

ДИНАМІКА БІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТА ВРОЖАЮ SALVIA HISPANICA L. ЗАЛЕЖНО ВІД ФОНУ УДОБРЕННЯ

2026-10-14T09:19:31+00:00

У статті представлено результати досліджень щодо впливу різних норм мінеральних добрив на ростові процеси, фенологічний розвиток та продуктивність рослин чіа (Salvia hispanica L.) в умовах Північно-Східного Лісостепу України у 2025 році. Експеримент включав контроль (без добрив) і чотири варіанти внесення повного мінерального живлення (N 15 P 15 K 15 , N 30 P 30 K 30 , N 45 P 45 K 45 , N 60 P 60 K 60). Встановлено, що застосування мінеральних добрив впливає на тривалість міжфазних періодів і загальну тривалість вегетації культури, а також зумовлює збільшення висоти рослин.
Виявлено нелінійний характер впливу досліджуваних доз на генеративну сферу та продуктивність чіа. Зокрема, найбільша кількість суцвіть на рослині формувалася за внесення помірної норми N 15 P 15 K 15. Водночас маса 1000 насінин виявилася консервативною генетично детермінованою ознакою і не мала статистично значущих відмінностей залежно від фону удобрення.
Найвищу загальну урожайність насіння забезпечило внесення добрив у дозі N 30 P 30 K 30 ( 0,61 т/га) та на контрольному варіанті ( 0,58 т/га). Подальше підвищення норм агрофону (N 45 P 45 K 45 , N 60 P 60 K 60) призводило до депресії росту та зниження продуктивності, що підтверджує економічну та екологічну недоцільність використання надмірних норм мінеральних добрив для вирощування чіа в регіоні.

ОЧИСТКА СТІЧНИХ ВОД ЗА ВІД ВАЖКИХ МЕТАЛІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КУЛЬТУРИ CHLORELLA VULGARIS

2026-10-15T10:55:57+00:00

Не зважаючи на велику кількість існуючих технологій очистки стічних вод (промислових, меліораційних, побутових), кінцевий хімічних склад стоків, що надходить до природних водоймищ може становити загрозу для їх екологічного стану. Ціллю роботи було дослідження використання мікрокультури Chlorella vulgaris для очищення стічних вод від розчинних форм важких металів. Культуру Chlorella vulgaris вирощували у скляних біореакторах на поживному середовищі Тамія. Режим освітлення постійний, штучний. Барбатаж складав: повітря – від 0,05 ppm до 0,1 ppm, вуглекислий газ - від 0,01 ppm до 0,05 ppm. Отриману концентровану культуру вносили до об’єму стічної води у пропорції 1:5, концентрація Chlorella vulgaris у розчині, що вносилися складала 5 х 107 клітин/мл. Отриману суміш витримували протягом 15 діб проводячи вимірювання концентрації міді, цинку, марганцю та хрому на 3, 5, 10 та 15 добу. Було встановлено, що в перші 5 діб відбувається поглинання культурою Chlorella vulgaris більш ніж 50 % від першопочаткової кількості кожного важкого металу. У той же час інтенсивність поглинання залежала від початкової концентрації метала, при її збільшенні до токсичних для Chlorella vulgaris величин, процес поглинання помітно гальмувався. При концентрації цинку 2,5 мг/л, на п’яту добу поглинулося у 1,5 рази менше іонів металу ніж у випадку концентрації 0,9 мг/л. Також був зафіксований ефект повторного підвищення концентрації хрому на п’яту добу, що ми пов’язуємо з механізмами його абсорбції на зовнішню поверхню мембрани Chlorella vulgaris. Проведено дослідження показало, що використання Chlorella vulgaris може стати основою високоефективного біотехнологічного методу очистки стічних вод від важких металів.